Кожен і кожна у нас пан чи пані
Не треба копирсатися і в кріпацькому та пролетарському минулому
Важко повірити, але дехто в Україні досі не визнає слів пан / пані.
Іван Півторак під одним моїм дописом пише: «Я «панятиму» хіба що до впливових людей суспільства. А до таких простаків, як сам, – ні. Бо нічого панського в них немає (як і в мене). Серед широких мас «пан» асоціюється з впливовою або пихатою людиною. Якщо ви за межами Галичини когось називатимете паном, то він або зрадіє, або здивується. Ви класиків XIX століття почитайте. «Джерю», наприклад. Джеря не «паняв» до інших кріпаків. Мені не свербить «чоловіче», «шановний». А хто хоче полякам панщину відпрацьовувати , то хай шурує в Польщу, де досхочу буде «паняти» до всіх».
Пане Іване! Звертатися до особи за статтю, тобто за ознакою «жінколюдина» / «чоловіколюдина», некультурно і неприйнятно в жодній цивілізованій країні! А після звертання «шановний» / «шановна» зазвичай починається сварка.
І, певно, ми різну з вами класику читали. Навмисно наводжу приклади не з галицької, а з середньонаддніпрянської літератури:
А втім, як знаєш, пане-брате, Не дурень, сам собі міркуй. (Тарас Шевченко)
Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Наїхали до Марусі козаченьки в гості, – Марусенько пані! Чи є твій пан дома? (Панас Мирний)
А як щодо слів добродій /-ка? У тлумачному словнику вони позначають дорослу особу з привілейованих шарів суспільства. Тобто форми добродій / добродійка мають пафосніший, книжний відтінок, тому в усній мові їх не спостерігаємо.
А от до слів пан / пані словник подає, крім «поміщицьких», такі значення:
- у сучасній дійсності – ввічлива форма звертання, згадування, звичайно до офіційної особи;
- шаноблива форма звертання до жінки / чоловіка в усній народній мові.
Тобто це звичайний гоноратив, як у німців гер і фрау чи у французів – мсьє і мадам.
Не треба копирсатися і в кріпацькому та пролетарському минулому. Кожен і кожна з нас в українській мові пан і пані.