П’ятий рік війни: де проходить межа співчуття

У мережі з’явилися жалісливі відео дорогих росіян про нестерпне життя в Туапсе, екологічні наслідки, зіпсований відпочинок дітей тощо. Раніше вже з’являлися, і, безсумнівно, ще з’явиться багато співчутливих коментарів та «загальнолюдських» зітхань, зокрема й з української сторони.

Це зрозуміло, бо нормальній людині, яка не бажає зла іншим, боляче бачити клуби чорного диму над смарагдовими горами та блакитним морем. Ми якраз краще за інших це відчуваємо. Ми всі бачили апокаліптичні фото Серебрянського лісу…

Тим часом росіяни вже почали і ще багаторазово посилять тиск на жалість у Європі, де багато нерозбірливих осіб. Щоб допомогти їм (а місцями – собі) розібратися у почуттях, є дуже проста логіка.

По-перше, треба визначити, як бачать причинно-наслідковий зв'язок ті, кому ви хочете співчувати?

Якщо росіянин, який зняв це відео, завершує свою тираду побажанням, щоб Путін і його кремлівські дідусі сконали, вимагає припинити війну та вивести російські війська з України – він заслуговує на розуміння та співчуття. Бо є проблиск.

Коли ж він просто стогне про важку долю, значить, свідомість ще не запрацювала. Ну, а ті, хто лає Україну за наслідки – просто горіть у пеклі.

По-друге, максимально прибрати абстракції типу «любити всю природу» і витирати всі «сльозинки дитини».

«Природа не винна», «діти не винні» – безумовно, це так. Але будь-яка подібна абстракція й узагальнення приземляються практикою.

З 2022 року росіяни офіційно вбили в Україні 700 дітей. Вчора вони вбили підлітка в Чернігові. І весь тиждень вбивали українських дітей. Підкреслюю – це смерті, які офіційно зафіксовані. Без Маріуполя, без інших жертв на окупованих територіях.

До 2022 року десятки дітей загинули та постраждали через російські міни та різну вибухівку на тимчасово окупованих територіях. Ми про них не забуваємо, це теж жертви російської агресії.

У Харкові 100 тисяч дітей сьогодні живуть у режимі повітряної тривоги. Не чотири дні, як у Туапсе – чотири роки! Причина – Путін і дорогі росіяни.

Ми до кінця не уявляємо, які наслідки з’являться з роками через стрес, порушення режиму сну, позбавлення левової частки проявів дитинства як такого. Я навіть не згадую тих, хто не народився.

Тому, коли хтось говорить про страждання/переживання російських дітей і при цьому прямо не покладає провину на Росію та Путіна – це неадекватна людина або ворог. Бо все до жаху очевидно. Путін і Росія це почали і можуть зупинити. Вчора.

Що стосується природи – наведу лише дві старі фотографії, які широко публікувалися як у російських, так і в міжнародних ЗМІ.

Перше фото – це поле зі слідами російських обстрілів на південний схід від Ізюма (Харківська область) через три місяці активних бойових дій (травень 2022 р.). З цією землею мало що може зрівнятися за родючістю. Але тепер вона отруєна. Назавжди або на покоління.

Друге фото – це місто Вовчанськ (Харківська область, 5 км від кордону з Росією) через пів року після російської атаки, що почалася в травні 2024 р. За два роки боїв там практично все перетворено на щебінь. Місто знищено, його неможливо відновити. Люди втратили свої домівки.

З Вовчанська росіянам точно не загрожувала жодна небезпека. Але Путін і дорогі росіяни його знищили. Як і десятки інших українських міст та сотні сіл. Я вибрав цей приклад, бо він просто ближчий. Але в мережі є набагато жахливіші фото та відео міст з Донецької та Луганської областей, із Запоріжжя та Херсона.

Наприклад, яку загрозу становило місто Олешки для росіян? Але росіяни захопили його й прирекли на загибель. Без встановлення зв’язку та конкретизації винуватців абстрактне співчуття – лише на руку ворогу.

Поки росіяни не захочуть самі зупинити Путіна, поки вони намагаються «донести правду до царя» і демонструють підтримку його курсу (хоч вона й знижується) замість підтримки інтеграції йому в череп умовної табакерки, з чого раптом їм абстрактно співчувати?

Розуміти і співчувати треба конкретно – тим, хто з нами на одному боці. І берегти рідне. Це нормально, по-людськи.

Здатність встановити правильний зв'язок між картинками 1-2 і видом палаючого НПЗ у Туапсе (третє фото), а потім сформулювати правильний заклик – свідчення ментального здоров'я і необхідна умова для людського ставлення.