Путін почав новий етап залякування. До чого готуватися?

24 травня я написав допис, у якому окреслив ланцюжок подій, які, на мій погляд, є ознаками курсу на публічну ескалацію з боку Кремля. Для такого пояснення є раціональні підстави. Адже Москві треба щось змінювати.

25 травня товариш Лавров зателефонував товаришу Рубіо і наговорив дивних речей: почав публічно погрожувати «системними ударами» по об’єктах у Києві, які нібито «використовують ЗСУ». Це дещо виходить за межі раціонального, тому змушує шукати логіку, в яку вкладаються істеричні прояви РФ. Конспірологічно зафіксуємо факти і доповнимо їх безпідставними домислами.

• 1 •

Фактом є набрання 25 травня чинності закону про застосування російських військ за кордоном на підставі приводів, які можна вигадати в будь-який зручний момент (арешт і кримінальне переслідування тих, кого Кремль вважатиме «росіянами»).

Очевидним місцем застосування росармії за такими приводами вважаються країни Балтії. Особливо Латвія. Однак. У цей же потік потрапляють Вірменія, Грузія, Азербайджан, Казахстан і Фінляндія. Вірменія – хоч зараз, Пашиняну вже погрожують відключити газ і влаштувати «українські» наслідки.

Азербайджан – напевно, Путіну дуже б хотілося, але страшно, тому – малореалістично. Грузія – технічно найпростіше здійснити, але це крок останньої надії для Кремля. У Казахстані потрібно підняти дискусію на пів градуса, для чого достатньо одного резонансного інциденту.

Фінляндія – найскладніший варіант, але з психіатричної точки зору це найцікавіший варіант. На цей факт повинні реагувати органи оборони та безпеки всіх потенційно вразливих країн. Підвищувати готовність, мобілізувати союзників. Це – головна подія 25 травня. Але ефір забитий бурмотінням Лаврова.

• 2 •

Фактом є інтеграція першої леді РФ Олександри Лукашенко в історію з російським ядерним шантажем. І подальші хороводи з метою привести Григоровича до тями. На цьому тлі дуже смішно виглядають коментарі окремих представників українського експертного талібанату, мовляв, треба наводити мости з Лукашенком і «відривати» його від Путіна. 

Ці особи чомусь ігнорують, що з певного часу Лукашенко – це і є Путін. З таким же успіхом можна вмовляти ліву ногу Путіна, щоб вона почала жити самостійним життям.

Якщо раптом Кремль відчує, що перша леді серйозно вирішила озирнутися навколо, її в ту ж секунду буде відформатована, аж до набивання шайбами опудала Лукашенка досвідченими московськими таксидермістами.

• 3 •

Фактом є те, що за підсумками параду 9 травня Росія на офіційному рівні (Ушаков та інші) заявила: жодних ударів по центру Києва не буде, бо все пройшло спокійно. Однак таким самим фактом є те, що 23/24 травня росіяни завдали удару саме по центру Києва!  І вони точно не ставили за мету вибивання вікон у Національному художньому музеї України.

Цікаво, куди ж вони цілилися, га? Втім, вони відразу ж себе викрили, заявивши, що по ОП і ВРУ бити немає сенсу, бо це нібито не центри прийняття рішень і там лише охорона та прибиральниці. Ось саме туди вони й намагалися потрапити. Не вийшло. І ось тут починається конспірологія.

• 4 •

Факт у тому, що 12 травня на сайті Кремля, а потім в офіційних ЗМІ Росії розігнали інформацію про нібито успішний запуск важкої рідинної міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат».

Її офіційно розробляють уже 15 років на заміну радянському комплексу «Воєвода», і, за легендою, цього року має заступити на бойове чергування перший полк РВСН РФ, оснащений такими ракетами.

Ще 6 травня 2016 року командувач РВСН генерал Сергій Каракаєв заявив, що ракетами «Сармат» будуть озброєні два з'єднання: 62-а дивізія РВСН у районі н.п. Ужур (Красноярський край), а також 13-а дивізія РВСН з дислокацією в Домбаровському позиційному районі (н.п. Ясний, Оренбурзька область; приблизно 30 км від кордону з Казахстаном).

Ще 18 листопада 2023 року«джерело в ракетно-космічній галузі» «неофіційно» повідомило «Тасс», що комплекс «Сармат» поставлено на дослідно-бойове чергування в Ужурі. Розкручували цю тему в тому дусі, що майже все готово, дещо там ще випробовують.

Вірити в те, що «джерело» поділилося, а «Тасс» опублікував таку інформацію без найвищого узгодження, було б вкрай наївним. Тобто, РФ вже 3 роки робить вигляд, що «Сармат» нібито готовий. Однак недружні ЗМІ регулярно поширюють інформацію, що щонайменше два випробування ракети після 2023 року провалилися.

Рівно через 10 років після згаданої заяви про плани озброїти дві дивізії «сарматами», 12 травня 2026 року той самий генерал Каракаєв зачитав Путіну по відеозв’язку інформацію про успішний запуск ракети «Сармат» і плани до кінця року нею озброїтися. Путін у телевізорі йому подякував. Це виглядало вкрай безглуздо і вкрай непереконливо. Подія надзвичайна, а подача – на рівні обговорення проблем ЖКГ у провінції.

Обмеження на польоти та терміни офіційного закриття районів на Камчатці вказують, що ракетні випробування мали відбутися у «вікно» 6–10 травня, з найбільшою ймовірністю – до 9 травня. Щоб затьмарити відсутність техніки на параді демонстрацією ракети.

Однак інформація про запуск надійшла лише 12 травня і без належного пафосу. Без походу до центру управління обороною, без генеральської свити, навіть без плюшевого міністра оборони…

З чого виникає комфортна впевненість, що випробування пройшли погано.  І найгірше – про це знають США, Китай та низка інших держав (бо РФ обов'язково їх попереджає). 13 травня Путін здійснив візит до Московського інституту теплотехніки (розробник ракет «Тополь-М», «Ярс», «Булава»), привітав із 80-річчям і продовжив таким чином публічну ядерну лінію, яка переросла в навчання з Лукашенком (перше повідомлення про навчання з'явилося саме з Білорусі 18 травня).

Росіяни заявили про навчання 19 травня, підкресливши склад учасників: РВСН, війська Північного військового округу, Тихоокеанського флоту, частини Центрального та Ленінградського військових округів. Тобто, формально це театри, які не мають відношення до України.

Характерно, що 6 травня 2024 року (щорічне загострення) МО РФ заявляло про підготовку навчань нестратегічних ядерних сил з акцентом на війська Південного ВО, авіацію та флот.

• 5 •

Фактом є щонайменше один удар 23/24 травня ракетою середньої дальності «Орешник» по території України. Чутки про другий удар залишимо поза увагою (американці точно знають, скільки було запусків).

Путін наказав Міноборони надати пропозиції щодо «удару відплати» 23 травня, а вже в ніч на 24.05 відбулася атака на Київ. Але так не працює: ракети для удару готували тиждень, ні з якою «відплатою» це не пов’язано анітрохи.

Цілі для удару по Києву збирали заздалегідь. Саме в ті дні, коли офіційні особи РФ заявляли, що ударів не буде. У зв'язку з цим складно не згадати прочитаний по губах діалог Трампа і короля Британії Карла III: про те, що Путін хоче війни і готовий знищувати населення. Фактом є влучання «Орешника» у гаражі в Білій Церкві.

Безпідставне припущення полягає в тому, що «Орешником» могли цілитися не по Білій Церкві. А саме по Києву. Звідси вся ця низка попереджень для іноземців. Але трохи промахнулися. Або якось поспішно змінювали ціль, через що навіть по Білій Церкві толком не влучили і почали вигадувати всяку нісенітницю.

У підсумку і запуск «Орешника» (про параметри якого в деталях мали знати США і Китай) пройшов небездоганно. А два небездоганні запуски найстрашніших (як вони позиціонуються) ракет Кремля – це погано для репутації небезпечного лиходія. Саме це й стало приводом для істеричних погроз з боку Росії.

Путін задумав розпочати новий виток залякування, який анонсував Трамп. Але для підкріплення ескалації (та гарантій невтручання) у нього раптово не виявилося інструментів стримування. Довелося задіяти ораторські таланти Лаврова.

• 6 •

До кінця весни вимальовується така картина. Динаміка на фронті суперечлива. Тиск на логістику окупаційної російської армії наростає. Атаки вглиб РФ тривають. Розгортати мобілізацію до вересня Путін не може.

Тому його маневр зводиться до:

1. Посилення тиску на українських цивільних у тилу. Він дійсно може спробувати максимально ускладнити влітку життя в містах, влаштувати гуманітарну катастрофу.
2. Провокаціям з території Білорусі проти України.
3. Провокаціям проти країн Балтії.
4. Зміні вектора на умовну Вірменію, де під час виборів можуть «раптово» статися якісь страшні події, на які Кремль не зможе не зреагувати…

З середини червня до середини липня будь-які гучні дії Росії стануть ляпасом Трампу. В ідеалі для РФ Путіну слід було б у найближчі кілька тижнів зробити щось гучне, потім перейти на рівень звичних рутинних провокацій, а потім до серпня нарощувати напругу, щоб вийти на якийсь «дух Анкориджа-2».

Атаки на українські міста точно будуть, обмежувачем виступає лише кількість ракет. Тому кожному варто продумати, як пом'якшити для своєї родини можливу кризу влітку (з можливими перебоями електроенергії, води та каналізації).

Жорсткі сигнали на адресу Лукашенка, щоб він максимально опирався втягуванню в провокації проти України – це вірний шлях. Сантиментів тут бути не повинно. Це в інтересах українського та білоруського народів.

Тема з атаками дронів проти країн Балтії Кремлем уже легалізована (а до цього ще й Лукашенко кульки запускав). Також анонсовані проблеми у Вірменії. Нормативна база готова.

Два з трьох можливих сценаріїв нагнітання в найближчому майбутньому вже не стосуються України. Тож, може, настав час максимально долучитися до допомоги Україні, щоб Росія шукала вихід через деескалацію, а не через нову ескалацію?

Як би цинічно це не звучало: ні українців, ні умовних латишів з вірменами нікому не шкода. Але практика показує, що війни останнім часом рідко йдуть за планом. Почнеться хвиля проблем, які накриють усіх. Простіше попередити, ніж потім героїчно вирішувати.