Війна входить у нову фазу. Чому літо стане вирішальним

Про поточний момент. Половина літа. 3,5 місяці до опалювального сезону.

• 1 •

Подібну красу я спостерігав зсередини процесу 3 роки тому. Тільки у більш витонченій формі. Тому нічого коментувати не буду. Бо мої коментарі травмують почуття віруючих з різних боків. Зазначу одне.

Не варто бігати з криками, що ми всі завтра помремо. Закономірність українських реалій: політична турбулентність виникає, коли на війні відбувається певна стабілізація, формується певна інерція. Тобто раптових ризиків порівняно менше.

Після 19 липня наші основні партнери будуть вкрай стримано реагувати на будь-які подразники. Навіть якщо ми раптово звільнимо Придністров’я або спіймаємо Орбана. Тобто, у плані міжнародних контактів особливих провалів бути не повинно, рутину витягнуть.

Якщо наш парламент таки піде на канікули до середини серпня (хоча технічно його можуть скликати в будь-який момент), то політична метушня на 4 тижні припиниться. Це не те, щоб добре. Бо якісь рішення можна підготувати й ухвалити. Але що є, те є.

Найближчі тижні Кабмін буде переформатуватися, знову розпочнеться епопея з поділом відомств (абсолютна нісенітниця з бюрократичної точки зору, треба перелопатити тонни паперу, переподати/перевірити тисячі документів тощо), почнуть рухатися кадри тощо. Тому, якщо вже так сталося, то краще зараз, ніж у вересні. Ось тоді було б жах-жах.

Сподіваюся і покладаю надію на розсудливість військово-політичних та військових лідерів, а також їхніх груп підтримки. Гвардійські корпуси підтримали лідера, який їм близький. «Альфа» органічно буде на боці свого лідера в будь-якому кріслі. Низка високопоставлених командирів ЗСУ публічно виступила проти головнокомандувача. Усе це має повернутися в конструктивне русло й перетворитися на ще більшу шкоду для РФ. Інакше до зими чекає біда.

• 2 •

Майже три місяці тому (18.04) я написав допис про найстрашніший інструмент на війні – калькулятор. З ремаркою про «нафтову принаду» РФ: «Якщо тенденції збережуться, виходить: через три місяці стане боляче, а через пів року може початися ланцюгова реакція колапсу».

Три місяці позаду. Їм уже боляче. Але важливо розставити акценти. Війна – багатогранне багаторівневе явище. В одну часову комірку вкладаються відео з Сум, де старша сестра закриває собою молодшу під час бомбардування, фото вбитої сім’ї в Києві, відео з Азовського моря з профілактикою російського флоту, пожежа на черговому російському НПЗ і відео з фронту. Це все існує паралельно. Одне не скасовує іншого.

З початку місяця Росія лише в Києві вбила 25 осіб. Я майже щодня наводжу деякі цифри по регіонах. Ви можете самі підрахувати кількість жертв і екстраполювати ці цифри до кінця літа.

Також щодня (!) росіяни знищують 5–7 АЗС у прифронтових регіонах. До кінця літа це буде близько 300 об’єктів на додачу до тих, що вже спалено.

Поряд з агресивними ударами по залізниці (раніше УЗ повідомляла про 200 пошкоджених локомотивів) Росія в режимі постійного військового злочину атакує медиків, активізувала напади на рятувальників, намагається порушити роботу поштових служб і торговельних мереж.

Зараз, наприклад, у Харківській області навіть в умовно мирних громадах електричка перестала бути передбачуваним видом транспорту. Складно щось планувати.

У травні-червні росіяни точково атакували сільгосптехніку та ферми, зараз (як і прогнозувалося) посиляться атаки на посіви (разом з атаками на порти). Усе це додайте до калькулятора й екстраполюйте до кінця літа.

Що на даний момент трохи краще за прогнози – це ситуація з електроенергією (хоча не скрізь). Частково допомогла погода: немає тривалої виснажливої спеки. Частково люди розсудливо роз’їхалися з великих міст, немає екстремальних навантажень, тому не було особливого сенсу витрачати дефіцитні ракети. Ну, і вжито низку заходів для пом’якшення збитків.

Можна прогнозувати, що до осені в прифронтових регіонах (від Чернігова до Херсона) погіршиться ситуація з доступністю палива (хоча наш бізнес знайде формати поставок), погіршиться загальна логістика та системи життєзабезпечення. Загалом стане небезпечніше.

Радник уже ексміністра оборони Сергій Бескрестнов днями зазначив, що росіяни будуть нарощувати удари на глибину до 100 км. Я про це вже пару місяців пишу. Візьміть лінійку й виміряйте, хто/що потрапляє в умовні 100 км… До осені назріває певний набір гуманітарних викликів.

Наприклад, частина формально мирних громад Харківської області прийняла багато біженців. Значною мірою – це родичі/знайомі з інших районів області, тобто благородна справа. Однак інфраструктура громад уже зараз перебуває під великим тиском. І вода, і електрика, і транспорт. Та все.

Накопичувальний ефект від російських атак і можливе їхнє посилення (за рахунок тих самих реактивних дронів) у деяких громадах створить умови для виїзду людей. Яким до зими треба десь облаштуватися.

Якщо ж послідують атаки на системи життєзабезпечення міст-мільйонників та обласних центрів (скажімо, у серпні встановиться пекельна спека), постане нетривіальне гуманітарне завдання.

Бо з тих, хто, наприклад, залишився в Харкові, основна маса нікуди не поїде, навіть коли/якщо ситуація значно погіршиться. Це в будь-якому разі сотні тисяч людей, тисячі дітей.

Який висновок? Збитки в загальних рисах можна передбачити. Адже ми приблизно знаємо, скільки ракет і дронів запускає РФ, з деякими поправками. Буде важко, будуть жертви й руйнування. Сотні людей у мирних містах за умови збереження нинішньої тенденції загинуть, кілька тисяч – будуть поранені.

Але ніщо, крім серйозної та тривалої дестабілізації життєзабезпечення (вода, каналізація, електроенергія) великих міст (причому – одночасно кількох), не вплине на здатність України тримати оборону. Ось це і є «вузьке місце». Саме для його захисту й збирають у першу чергу засоби ППО.

Десь Росія зможе завдати шкоди, десь – ні. Україна в будь-якому разі встоїть. Але кожен має морально підготуватися та визначити тактику для себе й близьких, виходячи зі своєї реальної ситуації.

• 3 •

Що відбувається у росіян? Паливна криза, яку ми спостерігаємо, точніше називати бензиново-логістичною з ціновими наслідками. Щоб уявити масштаби цифр.

Росія традиційно видобувала 500–520 млн тонн нафти й виробляла з неї близько 270 млн тонн нафтопродуктів, відправляючи близько 230 млн тонн сирої нафти на експорт.

Зокрема, у РФ вироблялося:

• близько 85–90 млн тонн дизельного палива;
• 40–45 млн тонн бензину;
• понад 40 млн тонн мазуту;
• понад 10 млн тонн авіаційного гасу тощо.

При цьому внутрішнє споживання як дизельного палива, так і бензину в РФ становить приблизно по 40 млн тонн. Тобто щодо дизельного палива Росія має значний профіцит: близько 40 млн тонн цього продукту вона експортувала.

А ось бензин і авіакеросин споживалися практично повністю, а експорт, якщо й був, то носив суто символічний характер. Окрім сирої нафти, на експорт відвантажували мазут, нафту та низку хімічних продуктів.

Армія споживає переважно дизель. Аграріям переважно потрібен дизель. Залізниця – дизель. Громадський транспорт – теж значною мірою дизель. У публічному просторі зазвичай наводяться цифри певного відсотка втрати загальної потужності російської нафтопереробки.

Нюанс у тому, що порушення виробництва бензину та авіакеросину автоматично створює дефіцит, а збій у виробництві дизельного палива – скоріше логістичні проблеми.

Тому у російської влади очевидний пріоритет: забезпечити логістику дизельного палива для армії, аграріїв та громадських служб, задовольнити потреби в авіакеросині. А бензин для масового споживача, хоч це й соціально значущий фактор, – другорядний. Вихід шукатимуть у:

• імпорті бензину;
• зниженні якості;
• зменшенні споживання, зокрема – за рахунок подорожчання.

Специфіка полягає в тому, що налагодити імпорт бензину і – головне – його логістику – це справа на місяці. Основний обсяг російського нафтового експорту побудований за принципом «трубопроводи та залізниця із Західного Сибіру/Поволжя/Півночі – на захід і південь». Крім Далекого Сходу. Бензин доведеться імпортувати зустрічними маршрутами. Кораблі до портів Балтики та Далекого Сходу, звідти – залізницею та бензовозами.

Тому я й писав: російська влада має подолати пік кризи в найближчі місяці, налагодивши первинну логістику дизельного палива, а потім перетворити бензинову кризу на хронічну. Без припинення повітряних ударів по Україні на тривалий термін це завдання не вирішиться.
Звісно, ми намагатимемося посилити ситуацію, наскільки це можливо, щоб спровокувати регіональні колапси.

• 4 •

Треба розуміти, що порівняно з масивом цивільних споживачів (десятки мільйонів) армія потребує не так багато палива. Тут вузьке місце – логістика.

Виведення з ладу НПЗ, резервуарів на НПС/ЛПДС, нафтобаз і локомотивів товарних поїздів поблизу прифронтової зони різко ускладнює маневрування паливом. І може спровокувати перебої, через які російські військові зазнають втрат, що перевищують допустимі для їхніх завдань, і застрягнуть.

Непрямі збитки – цінова спіраль, подорожчання всього. Це спровокує як кризу неплатежів, так і дефіцит деяких товарів. Не кажучи вже про згортання інвестицій. Навіть голова «Ростеху» Сергій Чемезов днями сказав, що його гігантському господарству не вистачає грошей на інвестиції.

Регіони РФ (крім Москви, Татарстану та ще кількох) переживають серйозну бюджетну кризу. Рекордна кількість суб’єктів РФ зіткнулася з дефіцитом бюджету вже в першому кварталі 2026 року.

Російська влада вже точково випробовує формат примусової мобілізації, оскільки потік найманців не задовольняє потреби. Наразі це працює.

Однак до умовного жовтня, коли очікується нова хвиля масової мобілізації в РФ, дорогі росіяни вже не будуть дуже задоволені тим, що відбувається. Тобто це буде примусова мобілізація досить роздратованого населення…

• 5 •

Тому завдання на літо-вересень. Не провалитися самим.

Розуміти, що будуть жертви й збитки, але можливості ворога – вимірювані й скінченні. Підготуватися до складнощів. Наскільки це можливо. Допомагати армії. У міру сил. Надірвався – програв і став проблемою. Робити все, щоб дорогі росіяни були розлючені й спрямовували своє невдоволення в антивоєнне русло.

До кінця серпня – початку вересня ми з росіянами де-факто один на один, якщо не трапиться чогось аномального. Пріоритет – психічне здоров’я та врожай. Абрикосів мало, яблук мало, але щось точно доведеться роздавати / ухилятися.