Вікно для переговорів з агресором. Які аргументи вже має Україна?

Попереду – кінець літа, після чого повноцінно розпочнеться політичний сезон.

Обіцянки та плани, озвучені вчора-сьогодні, ми узагальнимо пізніше, оскільки бракує деталей. Зокрема, найважливішою є тема інвестування 0,25 % ВВП європейських країн у власну оборону через допомогу Україні. Ідея на столі вже понад 3 роки, а поточні коментарі – неоднозначні.

Ще один орієнтир – заява про «вікно можливостей» для домовленостей: пізня осінь 2026 року – літо 2027 року. Це означає констатацію прив’язки гіпотетичного виходу з війни до виборчого циклу в США. Тут мова не про добре-погано. Це факт: без серйозного залучення американців шанси оцінюються як неочевидні.

Раніше я зазначав, що у Путіна є мотивація продовжувати війну ще рік (фактично – до кінця осені 2027 року), доки в низці важливих країн Європи не відбудуться вибори. На яких він розраховує отримати сприятливий результат. Поєднати ці цикли буде непросто.

Але в України є аргументи.

1. Ситуація з Wildberries стабілізувалася, хоча досі залишається кілька великих складів. Загальні проблеми російської економіки внаслідок цієї кампанії (прямі збитки Wildberries, недоотримання податків, зростання проблемних кредитів у банках, втрати продавців…) вже оцінюються приблизно в 1 трлн рублів. Це вже не локальна дірочка, а вихід на макроекономічний рівень.

2. За чистим збігом обставин загорілися деякі склади «Озону». Економіка другого маркетплейсу дещо відрізняється, я наводив порівняння. Як мінімум – цього року «Озон» планово не вийде на прибуток. Але найцікавіше – де спалахнули склади сьогодні вночі. Це Енем (Адигея, де-факто – Краснодар) і Тюбе (Дагестан, де-факто – Махачкала).

Також було виявлено інтерес до складу в Невинномиську (Ставропольський край). Тобто йдеться про дезорганізацію логістики подвійного призначення на півдні РФ, де найкоротший маршрут пролягає через Туреччину, Грузію, Вірменію і найближче до баз окупаційного угруповання.

3. Що ще важливіше: 23/24 серпня СБС уразили чотири об’єкти ППО в Ростовській області:

• Винищувач МіГ-29 на аеродромі «Міллерово».
• РЛС «Каста 2Е2» (населений пункт Гераськін).
• РЛС «Каста 2Е2» (населений пункт Караїчев).
• РЛС «Небо-СВ» (населений пункт Гуково).

Подивіться на карту: зазначені РЛС були розташовані між державним кордоном України та трасою М-4 «Дон» (відстань між крайніми точками з півночі на південь приблизно 145 км). У цій же смузі, напевно, працював МіГ.

Приблизно за 20 км на південь від Караїчева та за 30 км на північ від Гуково розташований комбінат «Каменський», де виробляють паливо для снарядів далекобійних РСЗО та кількох типів ракет. І куди також нанесли візит.

Загалом це створює певні прогалини в повітряній обороні та є тривожним сигналом для логістики на трасі «Дон». Не тільки в Криму, але й на російському узбережжі Кавказу стане різко сумніше.

23 серпня збили російську авіацію в районі Анапи (Краснодарський край). Зникли Су-33 (формально – палубний винищувач, який може виконувати й функцію повітряного заправника), винищувач МіГ-29 та БпЛА «Оріон».

Усе перелічене вище – це лише одна ділянка на території Росії, де тепер доводиться затикати дірки. Адже були ще й помітні успіхи у в.о. Криму, зокрема – у питанні деактивації ППО/ПРО.

4. Тримаємо на краєчку свідомості бензинову кризу у РФ. Відео з різних регіонів, зокрема – з Москви, свідчать, що дизель на заправках більш-менш доступний. А ось бензинові складнощі перейшли в хронічний стан. Це псує настрій дорогим росіянам. Особливо – у світлі відвертих заяв Путіна та його злих дідусів, що вони хочуть воювати дууууже довго. Бо чим іще займатися?

Але головне – це показує: Україна домоглася зниження виробництва високооктанових бензинів у Росії на 25–30 % і підтримує цей рівень (свіжі удари по НПЗ на слуху).

Публічних даних для оцінки того, що важливіше/реалістичніше – намагатися ще глибше загнати нафтопереробку або вибивати інші галузі – у нас не вистачає, тому оцінок тут не буде. Але динаміка видимих поразок вимірювана. Через тиждень підрахуємо.