Вибір зроблено. Ніяких референдумів!

Геополітичний вектор – це справа державної ваги, і таку відповідальну справу ні в якому разі не можна доручати дилетантам, тобто населенню. Це – питання політичного вибору. І він зроблений. І він підтверджений соціологіями різних років, згідно з якими європейський вектор перемагає. Я належу до тих людей, які вважають, що непоінформований, непросвітлений народ не повинен брати участь у доленосних рішеннях. Тим паче, що він не надто проявляється як суб’єкт державотворчості.

Євроінтеграція, як і будь-яка інша доленосна ініціатива, повинна й надалі відбуватися під акомпанемент суспільної тиші, пасивного споглядання і зручної неучасті. Ніхто нікого не питав, чи варто розширювати повноваження Януковичу, чи варто всі тендери віддавати йому синові, чи варто продовжувати перебування Чорноморського флоту Росії і безліч інших «чи варто». Нехай так буде й цього разу. Бо, врешті-решт, ну що про Європу може сказати людина з Первомайского района, яка за все своє життя дальше свого райцентру не виїжджала? Або що про Митний Союз може сказати закарпатець, який угорську мову знає краще від української і для якого найсхідніше місто на карті – Львів?

Україна – це унікальна країна, всередині якої не відбувається дифузії цінностей, взаємообміну субрегіональними ментальностями. І проєвропейсьий Захід, і проросійський Схід є однаково «незаразними», млявими, плоскими, нецікавими один для одного. Цінності, у тому числі геополітичні устремління, не перекочовують із регіону в регіон – натомість консервуються у цілком очевидних герметичних контурах, маркованих річками: Збруч, Дніпро, Ворскла. Тому немає сенсу влаштовувати буфонаду під виглядом референдуму для основної маси народу 45+, життєвий простір якого складає дім-робота-супермаркет.

Якщо й доцільно проводити референдум, то вже пост-фактум – після тривалої дії Асоціацїі з ЄС, тобто напередодні повноцінного вступу. А поки що будь-які намагання з’ясувати думку населення оголять її шизофренічну сутність. В українських реаліях референдум не можна проводити ще й тому, що плебісцит, я гарантую, буде супроводжуватися черговими порціями комуністичного маразму на кшталт «гомодиктатури, морального декадансу, масового напливу арабів, ядерних відходів» та інших страхів тих людей, які хочуть отримувати зарплату в євро, але ковбасу купляти в рублях. Ну і, звісно, вся антиросійська риторика оперуватиме такими же маразмами, тільки навиворіт націоналістичними.

Відповідальна влада – це та, яка робить політичний вибір і до кінця розхльобує його. Вибір зроблено. І так сталося, що ситуативно інтереси Януковича співпали з інтересами України. Чого би не заплющити на це очі во ім’я безвізового режиму для своїх дітей та вільного доступу в ту цивілізацію, де принаймні не саджають в тюрму за участь у мітингу і де можна бути собою.