Ціна єдиної і соборної України

Крім Євромайдану, Галичина нічого кращого уже ніколи не подарує Україні. Коли я пишу «ніколи», це означає «ніколи». Листопадово-грудневе піднесення – це той найкращий імпульс, який востаннє пішов від Галичини.

Вимога Помаранчевої революції-2004 (Ющенка в президенти) була задоволена тільки тому, що Галичина моментально приєдналася до піднесення спочатку Києва, а потім решти України. Жодна вимога Євромайдану-2013 не буде задоволена тільки тому, що решта України не приєдналася до галицького піднесення. Нас не підтримали. Нам співчували і нас лаяли, нам симпатизували і нас ненавиділи, нас ставили в приклад і нас терпіли – але нас не підтримали ті, в кого золота акція.

Схід і Захід разом – це єдина зброя, якою можна було скинути Януковича. Цієї зброї у нас немає і не скоро буде. Тому що Схід виявився саме таким, яким галичани його й уявляли , – мертвим. Чи здебільшого мертвим. Він укотре продемонстрував, що якби не він – то Віктор Федорович уже носив би префікс екс-. Не сталося і не могло статися, адже ми живемо в Україні. Допоки Схід і Південь є надійним оплотом влади, доти дві третини України житимуть у лайні.

Без Сходу й Півдня (чи котрогось із них) жоден амбітний намір Галичини не увінчається успіхом, не кажучи вже про зміну влади. Галичани ніколи не матимуть свого президента і своєї влади. Максимум, що нам світить, - це підтримати того, кого обиратиме Схід. Тобто будь-яка влада може бути або спільноприйнятною для Сходу й Заходу, або обраною суто на Сході. Суто галицька влада неможлива апріорі. Трагедія полягає в тому, що в найближчі десятиліття Східна Україна, нещадно дресирована своєю рідною партією, ніколи не обере достойного. Недарма перспективність будь-якого опозиційного кандидата оцінюється простим критерієм – чи підтримає його Схід. Без голосів Сходу жоден президент не обійдеться, без голосів Заходу – запросто.

Нас менше кількісно. Нас менше якісно. Нас менше економічно. Нас менше за всіма показниками. Це і є ціна єдиної й соборної України для Галичини.