В Україні почалися незворотні процеси

Увесь минулий рік я узагальнено назвав би антропологічною розвідкою. Різні люди демонстрували різні риси. І це принесло мені два діаметрально протилежні спостереження. Люди навколо або стрімко дрібніють і маліють, або — навпаки: стрімко ростуть та проявляють неймовірні якості. Основний негативний висновок-2013 для мене такий: я навіть не підозрював, що у нас стільки бидла! Тобто я завжди знав, що Україна є більше поганою країною, ніж доброю. Але щоб стільки безмовного, застрашеного бидла — не думав. Звідки повилізали усі ці «тітушки» й беркутята? Головне розчарування (чи навіть шок) — багатомільйонна кількість бездушних зомбі з українськими паспортами, яких настільки залякали й приручили, що на них просто треба махнути рукою...

Але, як і годиться, все одно перемагає позитив. 2013-го побачив його у виконанні Майдану. Нічого світлішого давно не відчував! 2013-й подарував нам ціле покоління кращих українців. Так, їх менше, але їх і не має бути більше. Вони повинні бути бодай у вигляді критичної маси — критичної до себе, країни і влади. Цей прошарок є, і він штовхатиме країну вперед. Я навіть подумав, що весь цей масив бидла, готового свою самоповагу проміняти на новогодній огоньок по телевізору, повинен існувати — як тло, антитеза і порівняння, щоб усі ми дуже чітко бачили, ким треба боятися бути. До речі, новорічна ніч у мене була, як ніколи, оптимістична. Давненько не мав такого ейфорійного очікування від року, що прийшов. Це навіть не очікування — впевненість, що почалися незворотні процеси. Так, беркутята, есбеушники й міліціонери нікуди не ділися, і «тітушки» теж, і постсовєтське бидло так само на своїх місцях, але вони лише безсило спостерігатимуть, як твориться історія нової України.