Донбаська дискримінація
Цьогорічна вступна кампанія проходить під егідою дискримінації за географічним принципом. Дитину з Західної України беруть на бюджет, якщо вона має 190 балів за зовнішнє тестування. Донбасцям достатньо 155
Телефонували батьки львівських абітурієнтів. Злі й обурені. Розказують дивні речі.
Зокрема, аби їхня дитина вступила на державну форму навчання, вона повинна мати 190 балів. А от дитину з Донбасу візьмуть на державну форму навчання, якщо вона матиме лише 155 балів.
Батьки зляться й обурюються: що це за дикунська дискримінація? Чому бюджетні місця у галицьких вишах віддають донбасцям, які мають набагато гірші показники знань? Чому львівська дитина, яка має поза 180 балів, повинна йти на платне навчання – тоді як дитина з Донбасу буде навчатися за кошт держави, маючи набагато нижчий бал?
Батьки також розказують, що, занюхавши халяву, діти народних ополченців, які зараз воюють проти України, масово вступають на Західну Україну. Більше того – спеціальним наказом Міносвіти ці діти отримують безкоштовний гуртожиток. До чого теж є запитання: чому наша дитина, доїжджаючи з іншої області, мусить оплачувати гуртожиток, а донбаські діти – ні.
Я обіцяв цим батькам написати про їхній дзвінок. І в унісон із ними теж обуритися. Виходить, цьогорічна вступна кампанія проходить під егідою дискримінації за географічним принципом. Несправедливу і нечесну перевагу отримують абітурієнти з того регіону, який 23 роки культивував зневагу до України. З якої б це радості їхнє навчання ми маємо покладати на плечі державного бюджету – тоді як таку можливість просто-напросто забирають у вихідців із Галичини, які і на Майдані були, і під кулями стояли, а тепер за їхній Донбас воюють.
Я ні в якому разі не закликаю відмовляти донбаським дітям у шансі здобути вищу освіту. Але я вважаю, що ці шанси повинні бути рівними у всіх. Єдиний критерій вступу – це рівень знань. Крапка.
Хочу нагадати, що (на відміну від Криму), Донбас офіційно не вважається тимчасово окупованою територією. Більше того – цей регіон офіційно не носить статусу зони збройного конфлікту. І тому я вважаю, що держава Україна нічого не винна цьому регіону, в якому місцеве населення надає пасивну підтримку сепаратистам. Я, боронь Боже, далекий від аналогій із пригрітою змією на грудях – але вибачте, хтось мусить сказати це вголос.
Може, за цією логікою, давайте почнемо видавати донбасцям безкоштовні будинки та квартири, виділяти безкоштовні земельні ділянки, пропонувати робочі місця поза конкурсом, затверджувати пільгові тарифи на комунальні послуги і так далі? Вважайте мене циніком, але це – нечесно.