Післямова до Євробачення. Якщо ти не співаєш про мир – то це роблять твої вороги

Якщо ти не співаєш про мир – то це роблять твої вороги. І перемагають.

Друге місце Росії на Євробаченні – це її перемога. Над Україною, над нашою тупістю й містечковістю. Бо тільки недалека й обмежена країна отак безпомічно втрачає шанс донести свої меседжі всьому світові.

Україна повинна брати участь у ВСІХ світових заходах. У всіх бієннале, у всіх виставках, у всіх мистецьких форумах, у всіх прайдах, у всіх театральних-кулінарних-спортивних-розважальних-серйозних-смішних-вторинних-первиннних заходах, що відбуваються у світі. У всіх-всіх-всіх.

І в це повинні вкладатися такі самі гроші, як і в бронетранспортери – це моє принципове переконання. І всюди, на кожному публічному світовому майданчику, Україна повинна блистати, усміхатися, співати, танцювати, влаштовувати перфоменси, придумувати креативні інсталяції, привертати до себе увагу і запам’ятовуватися героїчною життєствердністю. Україна повинна кожного дня доводити всьому світові, що ми - сильна, невмируща, безстрашна, прогресивна нація, яку не можна зламати, надірвати і викинути за борт світових процесів.

У культурному просторі світу Україна повинна бути на перших ролях – на зло Росії, яка дуже вміло перебирає естафету. Бо ми – дурні. Бо в нас, бачте, повилазили зі своїх грядок «великі патріоти» зі своїм тисячолітнім плачем, риданням, скиглінням, шароварним мисленням, воланням до глухих небес і посипанням голови пеплом. Набридло!

Отак і будемо сидіти над розбитим коритом, від’єднаємося від світу височезним парканом негативу й песимізму, і будемо солодко впиватися своїм горем і самотністю. А в цей час наші закляті вороги будуть одягатися в біле, виходити на найпрестижніші світові арени, натхненно співати про мир і перемагати.

Єдине, що тішить, - все-таки на Євробаченні переміг синьо-жовтий прапор.