Обшуки у Лаврі. Чому не треба радіти

Нестримні радощі української спільноти на честь показових обшуків у Києво-Печерській лаврі віддають чимось дуже інфантильним. Бога там точно не знайдуть – але ж позаду дев'ять місяців війни! Ці обшуки спізнилися мінімум на дев'ять місяців, максимум – на 30 років.

Пізно щось шукати в цьому лігві звіра. Звір уже давно своє зробив – він 30 років готував грунт для приходу окупанта, а під час війни охоче надав послуги корегувальників вогню, диверсійників та інформаторів.

У випадку з гундяєвцями мову треба вести лише про заборону діяльності. Все інше – відволікальні маневри від лукавого й  пускання ладану в очі. Утисячне повторюю алгоритм дій, який при повноті влади можна здійснити на раз-два:

• московський патріархат треба розглядати як екзархат іноземної релігійної організації. Не просто іноземної – а ворожої.
• одним рішенням, яке займає 3 хвилини, визнати діяльність цієї структурки підривною й антидержавною.
• на підставі цього – анулювати свідоцтво про реєстрацію та заборонити діяльність.
• далі – відчужити все майно і всі храми
• особливий пункт – звільнення усіх лавр (які мають статус національних пам’яток).
• далі – виселення й депортація іноземних громадян із нечесаними бородами й неохайними зачісками.
• всім іншим – пропозиція переходу в юрисдикцію ПЦУ, де буде зміна мови, тексту і зовнішніх атрибутів літургій та служінь.
• повна люстрація всього чернецтва і священицтва на предмет проросійських поглядів чи дій.
• аудит на предмет фінансування «церкви» з арештом усіх рахунків.

У нас предостатньо пшиків, якими завершувалися резонансні двіжі на телекамери, відтак із православним ІДІЛом треба або по-дорослому, або ніяк.

Одурманеній пастві порадити можу лише психотропні засоби. Заодно з ворогом є кожен, хто не розуміє, що кремлівське православіє лежить в основі всіх експансій. Батюшкіне кадило йде в парі з балістичної ракетою. Збагнути це раптом на 9 місяці війни - видатний успіх, браво, бравіссімо.