Бумеранг пропаганди

Закидаючи компромат чи пропагандистський меседж у зарубіжні ЗМІ, українські політтехнологи збирають щедрий урожай на вітчизняному медіаполі.

«Раскрыта интимная тайна глави держави!», «Західні ЗМІ підозрюють президента України в нетрадиційній сексуальній орієнтації», «Голубой не только в смысле политическом!»… Одного прекрасного ранку всі опозиційні ЗМІ країни, а також узагалі всі, хто може дозволити собі щось подібне, виходять із такими заголовками. Лідер опозиції збирає прес-конференцію і, хіхікаючи, повідомляє, що завжди здогадувалась. Інтернетом поширюються фотоколажі відповідного змісту…

Перелякані іміджмейкери й політтехнологи Банкової намагаються розібратися, звідки дме вітер. Усі публікації посилаються на статтю в поважній американській газеті The New Times Post. Матюкаючись, політтехнологи знаходять банківську картку, оплачують доступ до онлайн-архіву й знаходять оригінальний матеріал. У ньому йдеться про те, що в українського президента замолоду був роман із радянським космонавтом Береговим, із посиланням на видання The Kalamazoo Chronicle. Зайшовши на сайт останнього, президентська група підтримки читає (в перекладі з англійської): «Президент України, як повідомляють численні українські ЗМІ, мав близькі стосунки з космонавтом Береговим». Що за маячня? – питають політтехнологи в аналітиків-монітористів.

Це правда, відповідають монітористи, цитата достовірна. Фраза «Георгий Береговой, дважды Герой Советского Союза, имел близкие отношения с Януковичем», зустрічається в інтернеті багато разів, зокрема в матеріалах інформаційного агентства «Українські новини», що належить голові Служби безпеки України Валерію Хорошковському, на сайті «ТСН» каналу «1+1», газеті «Вечірні вісті», журналі «Український тиждень», сайтах «Енакиевец», Newsru.ua і «Обозреватель». Як бачите, посилання всі справжні. А те, що фраза двозначна, і англійське close relationship в Америці потрактували в такий спосіб, - що ж, селяві…

Цього поки що не сталося, але ситуація цілком реальна. В українські медіа повертається технологія інформаційних бумерангів – пропагандистських чи дезінформаційних меседжів, що закидаються в зарубіжні ЗМІ й повертаються звідти у формі передруків та цитат, дієвість яких посилена уявленнями нашого народу про авторитетність забугорних видань. Ідея не нова, досить очевидна й явно не українського походження, одначе досі застосовувалась безсистемно. Нині ж до неї вдається і влада, і опозиція.

Найсвіжіший «бумеранг» прилетів із Польщі: 6 квітня численні українські видання розтиражували інформацію про те, що чоловік радниці президента Януковича, Сергій Герман, міг бути агентом КДБ під псевдонімом «Андрій». Посилаючись при цьому на поважне польське видання Rzeczpospolita. Принагідно згадувалась стара вже історія про начебто співпрацю Ганни Герман із органами державної безпеки, що не раз випливала в українських медіа.

Цитуючи польське джерело, українські журналісти з неуважності (?) втратили одну важливу деталь: ця версія подавалась із посиланням на певний фонд «Нова Європа», який розіслав її електронною поштою редакціями польських ЗМІ. Зазирнувши до оригіналу тексту «Нової Європи», - про яку, на жаль, нічого не вдалося з’ясувати, видно, дуже відома й авторитетна організація, раз умудряється так добре ховатись від ґуґла, - справді бачимо згадку про «Андрія», але… з посиланням на українські ЗМІ. Головним джерелом, на яке посилалась «Нова Європа», була газета «Вечірні вісті», що входить до медіахолдингу народного депутата України Андрія Кожемякіна, члена фракції «БЮТ-Батьківщина». Конкретного джерела історії з агентом «Андрієм» знайти не вдалося, можливо, поляки – чи хто там вони насправді – з «Нової Європи» вигадали її, одначе факт, що й ця інформація була подана з посиланням на неназвані українські медіа.

Запускаючи цю провокацію в польські медіа, її автори все добре розрахували: для поляків комуністичні спецслужби – надзвичайно дражлива тема, тож навіть попри сумнівність джерел якесь із поважних видань мусило клюнути. А вже українські джерела вмовляти не довелося: для них сам факт появи подібної інформації в іноземній пресі є грандіозним інформаційним приводом, незалежно від того, хто за цим стоїть.

Попередня історія з серії трапилась кілька днів тому. «Кореспондент.нет», один із найпопулярніших сайтів українського інтернету, опублікував статтю видання Modern Tokyo Times, у якій президента Януковича закликали надати російській мові статусу державної в Україні. Текст російською мовою походить із сайту «Иносми», який, як відомо, зайвого не перекладає. Оригінал публікації підписаний заступником директора Американського інституту в Україні Джеймсом Джорджем Джетресом, який часто виступає автором текстів про Україну на цьому цікавому сайті. Цікавому тим, що, на відміну від співзвучного Modern Talking, мільйонів прихильників не завоював – орієнтовна відвідуваність Modern Tokyo Times становить пару сотень людей на добу. Зареєстроване «японське» видання у Каліфорнії. А що таке Американський інститут в Україні, ми з вами знаємо – контора, яка працювала на Партію регіонів і Януковича, пропагуючи, зокрема, відмову від вступу до НАТО.

Публікація мала великий резонанс на «Кореспонденті», була републікована іншими сайтами й досягла масової аудиторії українського інтернету. Звісно, американські помічники Януковича могли просто опублікувати свій заклик надати російській статус державної в якомусь із українських інтернет-видань, але, погодьтесь, значно поважніший вигляд має стаття з заголовком, що починається з красивої назви видання – Modern Tokyo Times. Дарма, що це фікція, створена спеціально для подібних зливів.

Ще один подібний курйоз супроводжував порушення кримінальної справи проти Юлії Тимошенко через розбазарювання «парникових» грошей, отриманих від Японії. Прес-служба останньої поширила повідомлення про те, що уряд Японії провів перевірку й визнав Тимошенко ні в чому не винною, з посиланням на «західну пресу». Конкретним джерелом була публікація італійського сайту Il Legno storto, автор якого, італійський журналіст, що мешкає в Україні, подає цю інформацію з посиланням на… прес-службу Блоку Юлії Тимошенко. Таким чином, неправдиве повідомлення прес-служби, не знайшовши відгуку в медіа та серцях українців, помандрувало в Італію й повернулося звідти під поважнішою личиною, щоб бути ще раз використаним тією ж прес-службою.

Це – лише ті випадки, які впали мені в око; насправді, як стверджують уважні спостерігачі за інформаційним полем, їх набагато більше. В основі технології лежить наша національна українська біда – інформаційне хуторянство. Абсолютна більшість мешканців України не лише не читає, не дивиться й не слухає ЗМІ іноземними мовами, але й плекає про них цілком неадекватне уявлення. Навіть таке загальновідоме явище, як «крислата журавлина», - кричуща некомпетентність західних уявлень про пострадянські реалії, - неспроможне похитнути авторитет будь-яких публікацій із посиланням на всілякі …Times, …Post, …Herald, …Sun чи …Journal. Й деякі журналісти цілком поділяють цю ілюзію. Тож, закинувши в ці ЗМІ пропагандистську наживку – у матеріалі на правах реклами, або ж, як це зробили в Польщі, через провокативну імейл-розсилку, - залишається лише вказати українським медіа пальцем на «сенсацію». Ті з них, хто докопається до українських витоків повідомлення, просто проігнорують його, але ж інші купляться. Часом серед обдурених трапляються дуже поважні видання, яким українці звикли довіряти як осередкам достовірної інформації.

В усіх описаних випадках на чисту воду маніпуляторів, - на жаль, запізно, - вивели уважні блогери, які не полінувались пошукати першоджерела. Мораль очевидна: сьогодні як ніколи варто бути уважним і прискіпливим до політичних новин як у традиційних ЗМІ, так і в інтернеті. Й нехай гучні назви західних ЗМІ, на які ці новини посилаються, не вводять вас в оману. Найкраще буде, якщо ви читатимете їх самі, в оригіналі.

Рисунок: gzt.ru