Чому не треба продавати «5 канал»

В принципі, писав уже про це, але повторюся, бо актуально. Кульгавого коня можна продати тільки на ковбасу, а 5 канал - вічно дотаційний ресурс без жодної надії колись стати бізнесом.

Тобто, звичайно, можна взяти техніку, нерухомість і частоти і перезапустити все це, нехай навіть під старим брендом, і в перспективі, якщо в Україні буде нормальний медіаринок, почати щось заробляти. Але не існує аж таких венчурних медіаінвесторів, які б ризикнули десятками мільйонів доларів у такому проекті. Зате є невенчурні, які охоче куплять 5-й як частотний ресурс для своїх інтерів.

Для Порошенка 5 канал - щось типу старої крамнички з цукерками в Козятині, яку він колись відкрив і, попри те, що вона ніколи не продаватиме більше кілограма корівки і ромашки на день, не закриває з міркувань суто ностальгійних.

Ах, ну і продавчиня в крамничці все та сама, хоча продавати вона нічого не вміє Смайлик ☺ Для Порошенка особиста відданість менеджерів значно важливіша за професійні якості.

Поза тим, Порошенку треба віддати належне: 5-й не є інструментом пропаганди та його особистого піару. І серед журналістів там багато чесних і професійних людей. Якщо Порошенко готовий, не втручаючись в ефір, спонсорувати 5-й, для українського медіапростору це краще, ніж якщо його перероблять на ковбасу.

Тепер про кумедне порівняння 5-го і Громадського, яке вчора багатьох вкурвило. Вчора 5 канал мав частку аудиторії менше 1%. Це в кільканадцять разів менше, ніж Україна та Інтер, і менше за НЛО-ТВ і дитячий канал Плюсплюс, і вдвічі менше за ригівський канал 112, якому лише два роки і який не має ефірної мережі.

Такі показники в 5 каналу вже кільканадцять років, із перервами на майдани. Звісно, це все одно більше, ніж у hromadske.tv, але ну їй-богу нема чим хвалитися. Бо то вийшло як у жорстокому анекдоті: «а в тебе такої машинки нема! – але в мене і раку мозку нема».

Источник: Facebook