Зерновий коридор. Кремль сам себе загнав у пастку
Україна має пропрацьовувати альтернативні рішення. Їх наявність також буде «важілем» тиску на Москву
Чимало московських пабліків махають кулаками після бійки, розповідаючи про начебто перемоги рф у відносинах з «глобальним Півднем» на полях саміту росія-Африка.
Однак обмін думками і заявами, який там відбувся, найкраще підсумував президент ПАР Сиріл Рамафоса: ви зерновий коридор запустіть, а «дари» ваші нам не потрібні.
Річ у тім, що виходом із зернового коридору кремль сам себе загнав у пастку.
Туреччина не поспішає приходити на допомогу – бо вирішує власні питання із Заходом на тлі так і не подоланих економічних проблем. Анкарі «вторинні санкції» за підтримку російського піратства зараз дуже не на часі.
Тому, з наближенням серпня і масових відвантажень нового врожаю, на рф зростатиме тиск щодо повернення до «зернового коридору».
Тим часом Україна має пропрацьовувати альтернативні рішення. Їх наявність також буде «важілем» тиску на москву.
Польща дедалі глибше поринає у вибори – тому там звучать голоси про «продовження мораторію на ввезення українського зерна». Це – велике поле роботи для наших дипломатів, як у Варшаві, так і Брюсселі.
Натомість Литва пропонує використати наземні коридори до своїх портів на Балтиці. Румунія – використання портів на Дунаї та свого порту Констанца. А Словаччина та Хорватія – транзит та порти на Адріатиці.
Єдине – такі сценарії передбачають інвестиції в будівництво. У правильному сенсі, а не як ото «Велике…».
Необхідне розширення пропускної спроможності прикордонних пунктів і створення нових; постання «суходільних портів» і пунктів перевалки.
Кошти на це могли б бути залучені через механізми допомоги Україні, а також переведені з непріоритетних українських інфраструктурних бюджетних витрат. «Європейська Солідарність» пропонувала такі рішення ще минулого року. Була б політична воля і у влади.
І далі ж буде!