Гомосексуалісти у прицілі Партії регіонів

Питання про те, яку роль в Україні має відігравати російська мова, традиційно вигулькує на світ божий перед кожними черговими виборами – і завжди збурює суспільні емоції, хоча достеменно відомо, що саме заради цього воно і використовується у політичних іграх та протистоянні.

Володіння і розмова російською чи українською вже дуже довго пов’язується з певною партійною приналежністю та політичною орієнтацією. Недаремно ж у зв’язку з цим опозиційні політики дуже швидко вивчали українську мову - яскравий приклад – Юлія Тимошенко. Партія регіонів, в свою чергу, віддавна опікується захистом «утискуваної» російської мови. Хоча й не приховує, що робить це чисто з прагматичних міркувань.

По-перше, це вигідне загравання на боці великої групи виборців: 27 відсотків українців воліли б бачити російську мову другою державною, а ще 19 відсотків вважає, що російська мова має мати ті ж права, що й українська у місцевостях, де цього хоче більшість мешканців ( згідно опитування КМІС).

По-друге, це оптимальна тема - замінник, завдяки якій відволікається увага виборців від розмов про важку міжнародну ситуацію, в якій опинилась Україна, від з’ясування причин буксування реформ і економічного спаду. Вона також дозволяє із незворушним виразом обличчя спостерігати за бійками противників і прихильників цього закону у Верховній Раді України.

А недавно один з авторів закону про мову Вадим Колісниченко вирішив взятися за гомосексуалістів. У проекті закону щодо заборони гомосексуальної пропаганди спрямованої на дітей читаємо: «Даний закон має на меті охорону дітей від чинників, які негативно впливають на їхній фізичний, інтелектуальний, духовний і моральний розвиток». Хоча об’єктом «турботи» є власне діти, цей закон забороняє будь-яку діяльність, котра пов’язана з позитивною презентацією гомосексуалізму , наприклад, вуличні акції, лекції та обговорення інформації в ЗМІ чи в навчальних закладах.

Водночас проект законодавчої ініціативи не забороняє акції, які мають на меті популяризацію толерантності стосовно осіб з «нетрадиційною» - як це написано у проекті закону – сексуальною орієнтацією, а також таких, що захищають права гомосексуалістів.

Так само як і випадку закону про мову, Партія регіонів розраховує на те, що перебування на боці «нормальних сімей», покращить її реноме і заохотить до голосування за неї віруючих не лише зв’язаних з московським патріархатом. Це цілком можливо, бо боротьба з гомосексуалізмом поєднала проукраїнську правицю і тих, хто досі вірить в міф «руського міра». Водночас це також можна використовувати для дискредитації опозиції як такої, що під гаслами європейських цінностей хоче знищити традиційне українське суспільство.

Достатньо лише долучити арумент, що прихильники нетрадиційної сексуальної орієнтації підтримували Блок Юлії Тимошенко, а зараз стали на бік партії «Батьківщина».

Мушу констатувати, що Україна отримує щораз нижчу оцінку з огляду на дотримання демократичних стандартів. Проект цього закону свідчить, що Партія Регіонів абсолютно не розуміє що вони (демократичні стандарти) означають, а її єдиною метою є перебування у владі, без огляду на суспільні втрати.

Коментар з «Krytyka Polityczna» переклав Володимир Олійник