Інцидент в «Жулянах». Чому пасажирів, що прилетіли до Києва, не випускали з літака

Пасажирам, які ще в польоті над Києвом повмикали мобільні і почали прощатись з рідними, запропонували продовжити цей незабутній вечір

Про те, як я вперше хлопав у літаку

Ніколи не писав, де і в яких аеропортах перебуваю, але тут така справа, що не гріх і «похвалитися». 

Пролетів 20 тис. км без пригод, а в рідному Києві ледь сів... Як це було, можна побачити на рухомій картинці флайрадара.

Але сісти, як виявилось, не означає поцілувати рідну землю)

Пригоди після посадки не закінчились. Ще дві години після щасливого приземлення довелось прориватись з салону літака МАУ. Лайнер за збігом не дуже гарних обставин (нельотна погода, у Борисполі аварія, смуга закрита, а паливо закінчується) опинився не в тому аеропорту, де обслуговується...

Сіли у не готових до такого «щастя» Жулянах. І тут всіх чекав новий сюрприз...

Пасажирам, які ще в польоті над Києвом повмикали мобільні і почали прощатись з рідними, запропонували продовжити цей незабутній вечір. Екіпаж пояснив: вийти з літака неможливо - не готові ні аеропортові служби, ні митниця, і взагалі «ЭТО НЕВОЗМОЖНО». Треба почекати, заправитись, а потім ще раз з правого берега столиці переїхати на лівий. І це станеться лише тоді, коли там, у Борисполі, розгребуть усі проблеми...

Оскільки були ті, хто не хотів випробувати долю ще раз, з'яcувалось, що все в цьому житті таки «возможно».

Усім приємних польотів і м'яких посадок.

UPD. 
Важливий момент, який, певно, я упустив відразу. Екіпажу велика подяка за те, що спокійно тримались зайву годину у повітрі: дев'ять кіл над столицею трапляються не кожен день. Захоплений капітаном Євгеном Костенком. На борту було багато транзитних пасажирів, які мали пересадку в Борисполі, пілот не полетів до Львова, Харкова чи Одеси, як зробили інші лайнери. Він обрав найближчі Жуляни, хоча умови посадки там були набагато складніші. Адже звідти можна швидше (11 хв) повернутись назад до Борисполя, щоб всі кругом встигнули. І щиро перепрошую за усіх пасажирів, які через брак інформації не завжди стримували свої емоції і не розуміли, що відбувається.