Ядерна зброя, газ та голод. Як Росія залякує весь світ

Російська стратегія щодо Європи – це потрійне залякування. По-перше, шантаж застосуванням ядерної або хімічної зброї, а в більш широкому сенсі – розповсюдженням війни на Європу.

По-друге, енергетичний шантаж зменшенням або взагалі припиненням постачання газу. Звідси зупинка «Північного потоку» «на технічне обслуговування» та надсилання німецьким компаніям повідомлень про можливість форс-мажорних обставин.

По-третє, міграційний шантаж через штучне створення голоду в країнах Африки та Близького Сходу. На жаль, цей сконцентрований тиск обмежено, але працює. Не варто розганяти зраду, ніхто не збирається нас «здавати». Але ядерний шантаж впливає на темпи і якість постачання зброї. Енергетичний – на дозволи повертати «Газпрому» турбіни для «Північного потоку-1» (а також лобіювання запуску «Північного потоку-2» через начебто «технічну нездатність» потоку першого). Міграційний же призводить до дискусій всередині ЄС щодо розблокування ресурсів російських банків для експорту продовольства та добрив. І Москва прямо виставляє це як умову свого погодження на експорт нашого зерна.

Що мені не подобається в цій історії – відсутність чіткої стратегії Євросоюзу, як цьому потрійному тиску протидіяти. Це дає російському режиму маневр – пропонувати різним країнам ЄС непублічно домовлятися. І тут можлива домовленість щодо експорту українського зерна не має стати приводом для тиску на нас починати домовлятися не на наших із Заходом, а на компромісних із Кремлем позиціях. Політику «батога і пряника» в Москві застосовувати вміють. Нашою спільною із Заходом відповіддю має бути політика батога, або краще сказати двох: військового та санкційного. Наше головне завдання на найближчі місяці – не дати нікому в ЄС з цього з'їхати.