Інтерв'ю Залужного. Військове керівництво не повинно заспокоювати громадян

Залужний не сказав нічого такого, що не мало б бути очевидним кожному громадянину України після стількох місяців війни. Не знаю, чого цей текст у зарубіжному виданні викликав саме таку реакцію.

Так, зрозуміло, що все сказане було сказане саме для іноземців, але це не означає, що хтось комусь брехав. Просто на Заході дехто думає, що українці «відбилися», і час розпочинати переговори, а відвоювання окупованих територій – це щось «не таке важливе».

І саме для них Головнокомандувач розказує цілком зрозумілі речі: ворог і не збирається припиняти війну, він не збирається відмовлятися від своїх планів по захопленню України, для цього ворог проводить у себе мобілізацію, і якою би ця мобілізація не була, але вона дає ворогу не одну сотню тисяч тіл, яких можна озброїти автоматами і кинути у бій. І поки це тіло ліквідують, він цілком може сам когось вбити. А коли тіло ліквідують, то мобілізують нове тіло. І потенційно таких тіл теж не один мільйон.

Про це все треба нагадувати, бо дехто із «західних друзів» почав сприймати війну як рутину, забуваючи, з яким небезпечним ворогом ми маємо справу. Так, ворог організований на основі принципів минулих сторіч, часто погано озброєний, часто – не дуже розумний. Але так у них було завжди, і вони, тим не менше, змогли завоювати великі території. Змогли, бо: 1) їх дуже багато; 2) вони схильні до рабського виконання вказівок влади, навіть якщо це викоання несе їм смерть; 3) вони мріють про імперію і завоювання, не зважаючи на те, якої ціни все це вимагає.

Звісно, все це не означає апокаліптичних настроїв та прогнозів, бо ясно, що всю цю орду є кому і є чим зустріти. Але це не значить, що орда сама зникне, і не принесе шкоди.

Взагалі, дуже просто захоплюватися військовим керівництвом, якщо мова про парадні портрети, автографи і іншу творчість, але не забуваємо, що українське військове керівництво повинно стримувати ворога в умовах найжорстокішої європейської війни за 80 років.

Бачив як вчора у нас був черговий мережевий інформаційний «вибух» через проект закону № 8271, яким, заокрема, вносяться зміни до кримінального кодексу, зокрема, щодо злочинів передбачених статтями 403(невиконання наказу), 405(погроза або насильство щодо начальника), 407(самовільне залишення військової частини або місця служби), 408(дезертирство), 429самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю) ККУ суди не зможуть застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням. Неоднозначне рішення? Очевидно. Популярності воно комусь додасть? Точно – ні.

Але сам законопроект підтриманий Генштабом, про що доповідав з трибуни ВРУ Начальник Генерального Штабу С. Шаптала. Значить, є така необхідність, бо питання дисципліни завжди було ключовим для будь-якої армії.

І це лише один приклад про те, що війна – це, м'яко кажучи, серйозно, а військове керівництво не повинно заспокоювати громадян, казати приємні для них речі, «підбадьорювати». Хоча все це можна робити, і робиться. Їхня головна задача – виграти війну, від якої залежить саме існування України.

І добре, що керівництво української армії чесно і по-дорослому спілкується з загалом. Без різномантіних перебільшень і «запокоєнь». Є виклики, є проблеми, є підступний ворог. Чи є всі ці виклики нездоланною проблемою для України? Ні, звісно. Просто все має ціну, і у даному випадку – дуже високу ціну, про яку нікому забувати не можна.

Взагалі не розумію людей, у яких постійно паніка переходить в ейфорію, а ейфорія – у паніку. Треба якось тримати свій психологічний стан у нормі, бо на нас ще чекає дуже багато всього.