Торговельний тупик, або Чому Парасюк не правий
Економіка України вже давно нагадує тяжкохворого, життя якого підтримується апаратом штучного дихання (так так, я саме про кредити МВФ)
Уважно прочитав інтерв’ю Володимира Парасюка, опубліковане на «Главкомі» минулого тижня. Це важливий текст, адже громадськість повинна розуміти, якими мотивами послуговуються організатори «блокади» Донбасу. Втім, не менш важливо, щоб громадськість почула й альтернативну точку зору - лише так можна розібратися в складних питаннях, які політики звикли спрощувати до емоційних гасел.
Я виділив дві ключові позиції, на які спирається народний депутат:
По-перше, «Наша влада торгує з тією стороною» і це, на думку Парасюка «огидно».
По-друге, вугілля з окупованих територій країні непотрібне, адже «у нас антрациту видобутку українських державних підприємств на неокупованих територіях стільки, що можна роками це все опалювати».
Мені, також, дуже огидна сама думка про торгівлю з терористами. Однак мені не менш огидні брехня та перекручування, які дозволяють собі деякі політики в гонитві за дешевою славою. Навіть якщо плата за це для країни буде страшна.
Тож почнемо з першого пункту. Які конкретно докази наводить Парасюк стосовного того, що влада торгує з терористами? Конкретних ніяких. Говорить про нібито існуючу абстрактну схему фіктивного вивозу кругляка, в дуже загальних рисах. Говорить про «залізну руду, пісок, бетонні плити, продовольство, сірчану кислоту, нафтопродукти», які йдуть залізницею. І його це обурює.
А мене це чомусь не дуже обурює. Адже всі ці товари належать підприємствам, що сплачують податки в український бюджет, тримаються України. Протягом минулого року – 31,64 млрд грн. Вдумайтеся – заводи та шахти в ОРДЛО дали Україні грошей стільки, скільки держава витрачає на комунальні субсидії!
Відріжемо їх від себе? Заблокуємо? Частина з них зупиниться – такий технологічний ланцюжок. Частина – від безвиході перейде під юрисдикцію ЛДНР. Україна втратить 32 млрд грн., а терористи їх отримають! Значна частина звільнених робітників від безвиході змушена буде поповнити лави бойовиків. І все це через те, що купці неврівноважених народних депутатів «огидно» бачити ешелони з рудою та вугіллям.
На тлі цього, друге твердження взагалі коментувати важко. Настільки воно абсурдне. Можу лише одне сказати – «антрацит видобутку державних шахт на контрольованій території» снує тільки в уяві депутата Парасюка. З окупацією Донбасу ми втратили всі (!) антрацитові шахти. І запасів антрациту на ТЕС в нас на три тижні.
Ми його можемо затягнути пояси й купити за кордоном дорожче. Але порти!!! Вони здатні пропустити лише частину імпорту. Решта, без варіантів, - дорогий російський антрацит залізницею. Це є метою блокування?
Але і це буде можливим, якщо РФ не захоче скористатися ситуацією і не запропонує нам замість вугілля газ за прямим контрактом Путіна-Тимошенко. Про наслідки для судового процесу в Стокгольмському арбітражі я вже писав…
А ще є проблема Маріуполя, про який організатори «блокади» взагалі не подумали. Він же воду та електрику отримує з ОРДЛО. Це - ключовий промисловий майданчик країни, ключовий виробник сталі та броні. Також все заблокуємо?
Економіка України вже давно нагадує важкохворого, життя якого підтримується апаратом штучного дихання (так так, я саме про кредити МВФ). Втім, депутати, що сприймають життя як гру у політику, вирішили що такий стан здоров’я – не перешкода для хворого взяти участь в боксерському поєдинку з важковаговиком професіоналом.
Молімося за Україну!