Ставлення до Конституції України має бути шанобливим та обережним

Шановні співвітчизники!

Вже стало доброю традицією, що ми вшановуємо українську Конституцію в День Конституції біля пам’ятника славетному українському гетьману, соратнику Мазепи Пилипу Орлику. Цей гетьман – автор першого в історії України, а може й першого в світі, конституційного акту. Акту, який закріпив демократію, закріпив владу народу.

І я мав високу честь під час візиту до Стокгольму, столиці Швеції, тримати в руках цей історичний документ. Він був схвалений в квітні 1710 року. Так звана Конституція Пилипа Орлика, яка ще на початку вісімнадцятого століття випередила свою епоху. А ще вона дала велику фору всім нашим сусідам, далеким і близьким.

Чинний Основний Закон України, ухвалений у 1996  році, зі змінами 2004 року, багатьма експертами – українськими та закордонними - також оцінювався як один з найбільш прогресивних, найбільш досконалих, найбільш демократичних правових документів.

Політична еліта України, на мою думку, достатньо нешанобливо ставиться і не дуже обережно поводиться з Конституцією, що й стало однією з причин тих криз та випробувань, які випали на долю нашої держави. Впевнений, що це має стати дуже серйозним уроком для нинішніх і майбутніх політиків.

Не можна політичну систему, форму правління, державний устрій змінювати на догоду поточній кон’юнктурі. Не можна змінювати Конституцію під конкретних осіб. Це – Основний закон України. Неприпустимо до таких важливих питань підходити, як у Салтикова-Щедріна: «Чогось хотілося… Чи то конституанти, чи то севрюжини з хріном».

Докорінні зміни до Конституції мають визріти, щоб не виглядати скоростиглими та кон’юнктурними. І ще головне – перед ними має бути відкрита дорога на триста голосів в Раді. Чітко дотримуватись процедур змін до Конституції. Їх встановив Основний закон, а ми маємо чітко їм слідувати.

Заступаючи на посаду Президента я чітко наголосив, що буду дотримуватися Конституції в редакції 2004 року, до якої наша країна повернулася під час Революції Гідності… В редакції, яка посилила роль Уряду. В редакції, яка посилила роль Парламенту. І попри те, що реальні можливості Президента і близько не відповідають тим очікуванням та вимогам, які ставить перед Президентом український народ, які ставить суспільство, я чітко дотримуюсь наданої обіцянки. За ці роки я жодного разу не поскаржився на обмеження чи відсутність повноважень. Як би важко не було відповідати на безпрецедентні за своєю складністю зовнішні та внутрішні виклики, жодного разу не попросив про розширення повноважень.

Навпаки і більше того, я свідомо відмовився від деяких повноважень Глави держави, зокрема під час судової реформи. Повноважень в частині призначення суддів, створення та ліквідації судів – що зараз робить Верховна Рада, а раніше вони створювались Указом Президента. Неможливо було запустити судову реформу без змін до Конституції в частині правосуддя. І я хотів подякувати українській Верховній Раді за те, що народні депутати дали необхідну для цього конституційну більшість голосів.

Втрату Президентом низки повноважень передбачає і проект змін до Конституції в частині децентралізації. Це реальна передача влади територіальним громадам. Це реальне щеплення проти федералізації. Але одночасно і збільшення відповідальності. На жаль, конституційні зміни нам поки ще не довелося провести, хоча децентралізація вважається однією з найбільш успішних наших реформ, яку вже кожен може відчути на собі. Але ці зміни до Конституції проголосовані в першому читанні, і чекають на друге читання, пов’язане із обставинами встановлення стійкого миру на Донбасі, відсічі російській агресії і деокупації Донбасу.

Натомість, зараз на відміну від конституційних змін по децентралізації я не бачу жодних причин, щоб зволікати із скасуванням депутатської недоторканості.

Хочу окремо наголосити, що під час судової реформи ми скасували недоторканість суддів. Ми пішли рішучими кроками, щоб більше 8 тис. українських суддів мали захист закону за свою незалежність, неупередженість у прийнятті тих чи інших судових рішень. Але точно зняти недоторканість у зв'язку зі скоєнням злочинів суддями. Впевнений, що така сама доля має чекати і моїх конституційних пропозицій про недоторканість депутатів.

Ми зробили все необхідне для цього. Передбачили, що недоторканість буде знята з депутатів вже наступного скликання і починають діяти з 1 січня 2020 року. Але всі мають бути рівними перед законом.

І тиждень тому 20 червня Конституційний суд - хочу подякувати йому за це - прийняв відповідне рішення і схвалив президентський законопроект по змінам до Конституції в частині недоторканості депутатів.

І я чекаю, що Верховна Рада, не зволікаючи часу, якнайшвидше прийме ці зміни до Конституції. Адже кожен народний депутат обіцяв зняти депутатську недоторканість. Прошу, зараз дуже гарний час для цього рішення.

Ще одні зміни до Конституції на яких я наголошую. Найближчим часом мною буде передано до Верховної Ради проект змін до Конституції – поправку, яка закріпить дві наших стратегічних цілі тісно пов’язані одна з одною. Це є вступ України до Європейського Союзу і вступ України до НАТО.

Готуючи цю ініціативу, я виходив з трьох надзвичайно важливих міркувань. Перше, європейська та євроатлантична інтеграція чітко відповідають національним інтересам України. Друге, орієнтація на Євросоюз та Північно-Атлантичний Альянс підтримуються абсолютною більшістю громадян, про що переконливо свідчить динаміка громадської думки. Але при цьому, і третє, існує очевидна загроза ревізії європейської та євроатлантичної стратегії під впливом різних зовнішніх та внутрішніх обставин. І походить вона не лише від тих сил, які заслужили собі репутацію п’ятої колони. Серед політиків дедалі більше стає охочих поставити під сумнів наш чітко вивірений європейський курс, і нам вже окремі безвідповідальні політикани малюють необхідність повернення на Схід. Щоб ніхто і не думав петляти, впевнений, що це має бути прямим текстом зафіксовано у Конституції.

Можливість зібрати триста голосів за таке важливе рішення у нинішньому складі Верховної Ради, я твердо в цьому переконаний, є. І нам треба негайно починати роботу в цьому напрямку.

Ще одні важливі зміни до Конституції - це є відображення в Конституції Криму. І Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу, який зараз тут присутній, ми просимо, щоб Конституційна комісія активізувала свою роботу і якнайшвидше передала проект на розгляд народним депутатам. Рефат, ми разом в цьому питанні, і не тільки в цьому!

Дорогі співвітчизники!

Вітаю вас з Днем Конституції і ще раз хочу наголосити – нам, як повітря, потрібна єдність. Пилип Орлик був гетьманом – гетьманом України. Але звертаю вашу увагу – гетьманом в еміграції.

«През незгоду, всі пропали, - писав Мазепа, - самі себе звоювали». Подібні висновки ми робимо із досвіду Української національної революції, століття якої ми цього року відзначаємо. На жаль, вона закінчилася втратою Україною незалежності через нездатність тодішньої еліти до консолідації. Це абсолютно безвідповідальна поведінка по відношенню до власної держави і до власного народу.

Але ми тепер достатньо розумні, достатньо мудрі, достатньо сильні, щоб для помилок минулого не залишити місця – ані в сьогоденні, ані в майбутньому.

Я твердо переконаний, що ми здатні об’єднатися, як країна об’єдналася в 2014 році, захищаючи свій суверенітет, захищаючи територіальну цілісність.

І хочу нагадати окремим політиканам – в країні йде війна. Українські Збройні Сили дають відсіч російському агресору.

Питання відновлення суверенітету, питання повернення Криму і окупованого Донбасу стоїть першим пріоритетом перед державою, так само, як і встановлення миру. І п’ята колона, яка підриває єдність, і допомагаючі їй зовнішні сили мають ще більше консолідувати українське суспільство.

Після років суворих випробувань, які ми з честю витримали, країна зараз впевнено повертається на шлях розвитку, на шлях прогресу для того, щоб стати успішною країною, об’єднаною і єдиною. Успішною країною успішних людей.

Все, дорогі мої, буде добре.

Зі святом Конституції вас!

Слава Україні!