Офшорів в Україні побільшає
6 жовтня, 2016, 07:21 glavcom.ua
Парламент схвалив у першому читанні законопроекти про розширення офшорних податкових режимів (2554а-д, 2555а-д).
Нагадаю, що офшорами є податкові режими, де податків немає, або вони нижчі. І якщо ми звикли відносити до офшорів інші країни, то це далеко не так, бо вони є і в Україні. Але на відміну від інших країн, де такі режими запроваджують ДЛЯ ВСІХ, у нас вони - ДЛЯ ОБРАНИХ.
Уявімо ситуацію: хтось купує товар з ПДВ, тобто з надбавкою у 20%, хтось може не платити 20%. Для цього всього лише треба отримати статус індустріального парку, право надання якого має найчесніший український чиновник.
Задамось простим питанням: а як почуватиметься той, хто такого права не має? Як йому конкурувати з привілейованим бізнесом (а пільги стосуються не тільки ПДВ)?
І це турбота про інвестиційний клімат? Як можна інвестувати там, де одні мають платити податки, а інші з волі депутатів за рішенням чиновників такого обов’язку не мають?
Дискримінація відбувається не тільки по лінії: один платить, інший ні, але і по лінії: український продукт, імпортний. Справа в тому, що норма відносно ПДВ (в силу технології стягнення ПДВ) до українських товарів діяти не може. Вона стосується лише імпорту. А тепер проста задача: якщо імпортний товар можна купити, не сплачуючи ПДВ, а національний – зі сплатою, то який товар купуватимуть? Відповідь очевидна. Це політика податкового пригнічення національного виробника, а по наслідках це все одно, що встановити на імпорт від’ємне мито, доплату з бюджету за ввезення імпортних товарів. У все це робиться під гаслом розвитку національного виробництва. За таких умов краще вкладати в інших країнах, а потім без податків ввозити в Україну.
Податковий рай для обраних. Не можу інакше називати прийняття подібних законів. Єдине приємно (хоча непросто говорити про приємне в прийнятті таких рішень): значна кількість депутатів, розуміючи проблему, не голосувала за це рішення. А тому ще один закон щодо звільнення «обраних» від сплати імпортного мита був проголосований після вже традиційних кількакратних «навчальних вправ» по голосуванню одного й того ж питання.
Уявімо ситуацію: хтось купує товар з ПДВ, тобто з надбавкою у 20%, хтось може не платити 20%. Для цього всього лише треба отримати статус індустріального парку, право надання якого має найчесніший український чиновник.
Задамось простим питанням: а як почуватиметься той, хто такого права не має? Як йому конкурувати з привілейованим бізнесом (а пільги стосуються не тільки ПДВ)?
І це турбота про інвестиційний клімат? Як можна інвестувати там, де одні мають платити податки, а інші з волі депутатів за рішенням чиновників такого обов’язку не мають?
Дискримінація відбувається не тільки по лінії: один платить, інший ні, але і по лінії: український продукт, імпортний. Справа в тому, що норма відносно ПДВ (в силу технології стягнення ПДВ) до українських товарів діяти не може. Вона стосується лише імпорту. А тепер проста задача: якщо імпортний товар можна купити, не сплачуючи ПДВ, а національний – зі сплатою, то який товар купуватимуть? Відповідь очевидна. Це політика податкового пригнічення національного виробника, а по наслідках це все одно, що встановити на імпорт від’ємне мито, доплату з бюджету за ввезення імпортних товарів. У все це робиться під гаслом розвитку національного виробництва. За таких умов краще вкладати в інших країнах, а потім без податків ввозити в Україну.
Податковий рай для обраних. Не можу інакше називати прийняття подібних законів. Єдине приємно (хоча непросто говорити про приємне в прийнятті таких рішень): значна кількість депутатів, розуміючи проблему, не голосувала за це рішення. А тому ще один закон щодо звільнення «обраних» від сплати імпортного мита був проголосований після вже традиційних кількакратних «навчальних вправ» по голосуванню одного й того ж питання.