Путін завершив справу Бандери та перебуває на межі краху в Україні

Прогноз щодо виборів у конфліктному районі - це «благоглупість», демагогічна заява з начебто благими намірами. Що значить вибори? Єдине питання: «Вибори під чиїм контролем?» Якщо там зберігається сьогоднішня ситуація, вибори призведуть до того, що 90% проголосують за тих самих людей, які сьогодні є «владою» на Донбасі. Нічого не зміниться.

Якщо ситуацію будуть контролювати не ці люди, то як вони підуть, хто замість них прийде? Це і є предмет Мінських угод. Тому саме по собі слово «вибори» нічого не означає. Інтерес не в тому, як проводити вибори, а в тому, хто контролює ситуацію на місці. Хто контролює - того й вибори.

Цінність доповіді полягає в тому, що нарешті напівофіційна, але дуже впливова в Росії організація назвала кішку кішкою та повідомила, що двічі по два - чотири, а саме, що Україна втрачена. Не минуло й чотирьох років, як зробили це надважливе відкриття публічно. Угода із Заходом про долю України - абсолютна маячня. Скільки не говори із Заходом, ні про що ти про Україну не домовишся. Єдиний спосіб налагодити стосунки з Україною - прямі російсько-українські переговори, на які Росія ніколи не піде. Принаймні за Путіна. Не піде, по-перше, тому, що Росія, незважаючи ні на що, продовжує стверджувати: «Ми не воюємо, ми тільки спостерігаємо». Це очевидна і безглузда брехня, яка нікуди не веде. По-друге, для Путіна неймовірне западло визнати сам факт того, що Україна - рівний партнер у переговорах і, більш того, ворожий партнер. Визнання цього факту означає визнання краху всієї путінської політики в Україні. Визнання факту, що вся путінська політика звелася до того, що він сам своїми руками з величезною енергією і величезною силою відштовхнув Україну далі від Росії - завершив справу Бандери, Мазепи, Петлюри та інших українських героїв. Путін цілком у це вписується як найважливіша фігура. Тому на прямі переговори з Україною Путін ніколи не піде, а переговори із Заходом про долю України - нісенітниця. Така позиція виходить із двох аксіом.

Перша аксіома - Україна не держава, у неї немає політичної волі і суб'єктності: вона може бути нашою шісткою чи вашою шісткою. Якщо ви, Захід, її перекупили, то ми з вами, Заходом, можемо про неї розмовляти - це фундаментальна помилка російської дипломатії, політики, російської ідеології. Якою б Україна не була, але це країна зі своєю волею і своїми бажаннями. Ні Захід, ні Південь, ні Росія, ніхто інший зґвалтувати її не можуть. Росія цього визнавати не бажає, оскільки визнання цього факту руйнує ідеологічну конструкцію російської влади.

Друга аксіома - Захід теж вважає, що Україна не держава, і готовий на розмін, на угоду. Не готовий Захід на угоду, оскільки вважає, що Україна - це держава, хоча і не в захваті від України. Захід не має жодної потреби, щоб домовлятися з Росією. Це черговий російський фейк. Захід цілком влаштовує нинішня ситуація - їм від неї не тепло і не холодно. Вам, Росії, погано - ось ви йдіть на поступки, а ми-то навіщо? Але це Росія теж не хоче визнати - це визнання своєї поразки, поразки Путіна. Всі ці слова Кудріна - болтологія ні про що.