У Трампа є «товар» для Путіна: чим це закінчиться для України

У середині липня в Гельсінкі відбудеться зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна, яка багатьма сприймається як загроза нових домовленостей між лідерами США і Росії, не найсприятливіших для України.

Оскільки Трамп - людина малопередбачувана, на його зустрічі з Путіним можливо все. Трамп свою позицію по Криму позначив: мовляв, Крим - російський. Але це фактична сторона справи. У ній, власне кажучи, практично ніхто й не сумнівається. А переступити через суто юридичну сторону справи - що Крим був анексований всупереч міжнародним договорам - Трамп і ніхто інший не може. Тож що Трамп може сказати з цього приводу?

Не може він і санкції скасувати, тому що Конгрес спеціальним рішенням заборонив Трампу це робити [без узгодження з парламентом] - не тільки щодо Криму, а будь-які інші санкції, які застосовані до Росії. Тобто у питанні Криму Трамп ніяких рішень прийняти не може.

Але є інші речі, які дійсно від Трампа залежать. Наприклад, «Північний потік-2». Америка може протидіяти його будівництву, а може цього не робити. Тут Трамп цілком може змінити політику. Це одна реальна позиція, яку Трамп може запропонувати Путіну.

Друга - що адміністрація президента США більше не вноситиме ніяких нових пропозиції про санкції щодо Росії і російських компаній. Значить, що не буде нових санкцій.

Мабуть, Трамп більше не може запропонувати нічого реального, що можна «помацати руками». Залишається всяка безглузда балаканина на зразок скорочення ядерних боєголовок. Але це абсолютна нісенітниця, яка може тягнутися сто років. Хоча військові з задоволенням в це грають. Ось це і є простір для конкретних дій, які Трамп може Путіну запропонувати.

Але він може запропонувати і більш важливу річ, яка не має конкретного виміру, але може мати для російського президента значно більше значення, - так би мовити, легітимізувати Путіна. Трамп не командує американськими ЗМІ і, зрозуміло, не може, як Путін, простим клацанням пальців розгорнути всю риторику в США на 180 градусів. Але в межах своїх можливостей - а вони, як ми бачимо, є, всупереч поширеній думці, що американський президент скутий тут і там - змінити риторику він може.

Політична легітимація не веде автоматично до скасування санкцій, але веде до значно важливішої речі - перегляду психологічної установки американських компаній, фондів, тощо. На сьогоднішній день жодні санкції не забороняють американським фондам інвестувати в масу російських компаній і галузей. Заважають загальна невпевненість і негативна установка. І їх можна міняти, тому що вони в значній мірі залежать від загальної політичної установки.

Більше того, якщо Трамп спробує змінити загальну парадигму, в якій розглядають Росію, то, можна не сумніватися, що за цим піде значно конкретніша реакція Європи. Європейці і європейські компанії дуже хочуть налагоджувати відносини з Росією - це загальновідомий факт. Їх стримують не тільки формальні санкції, а й загальний клімат недовіри і негативного ставлення. Якщо це почне змінюватися від Америки, то європейці до цього з задоволенням приєднаються. З двох причин. Перша - вони самі хочуть. Друга - вони, природно, не хочуть політичного альянсу Путін-Трамп проти Європи.

Відповідно, установка європейців може початися змінюватися. Знову-таки, це теж не означає формального скасування санкцій. Але європейцям скасувати санкції набагато легше, ніж Трампу, тому що вони їх продовжують раз на півроку.

Для цього від Путіна потрібно всього-то нічого: якісь мінімальні зрушення по Донбасу, навіть символічні, після яких європейські політики і лобісти зможуть сказати: «Щось зрушилося. Росія йде назустріч, давайте й ми підемо, хоч частково скасуємо санкції!». Повне або часткове скасування - це вже не так важливо. Якщо зміниться психологічна установка, європейський бізнес прийде в Росію. А що ще Путіну від них треба?

Економічно для Путіна важливе скасування санкцій. Психологічно - остаточна легітимація, тому що ні в якій ізоляції він ніколи не перебував, а зараз поготів: щомісяця зустрічається то з Макроном, то з Меркель, а тепер ось з Трампом. Дружби і обіймів не буде, але повернення до рівня відносин, який був до українських подій, цілком можливе - це були досить напружені відносини.

Ось що, як мені здається, є товаром, який може запропонувати Трамп. А у Путіна багато товарів - від нього залежать значно більше суттєвих речей. По-перше, Північна Корея: Путін може пообіцяти - і це, очевидно, якось перевіряється, - що не вестиме ніякої торгівлі з КНДР і підтримуватиме потужне ембарго, яке американці наклали на Корею. Це важливо для американців і особисто для Трампа - дотиснути Північну Корею.

Друга позиція: вони можуть створити якийсь орган, який би відстежував кібератаки. Не знаю, як технічно це може виглядати, але, напевно, таке можливо. Третє, вже майже досягнуте, це ситуація в Сирії. Американці хочуть звідти піти, Трамп про це давно говорить. Але для цього йому потрібно, щоб була гарантована безпека ізраїльського кордону, що цілком у можливостях Путіна. А програма-максимум - щоб Росія допомогла Америці відтіснити з Сирії усі іранські війська. Це складно, але якийсь вплив у Путіна є і на Асада, і на Іран. Це теж не вирішує усіх проблем, тому що залишається питання визнання Голанських висот частиною Ізраїлю, яке Путін вирішити, природно, не в змозі. Є й проблема Саудівської Аравії, яка, на відміну від Ізраїлю, не змириться з режимом Асада.

Ще більш важливим є питання виходу США з ядерної угоди з Іраном. Малоймовірно, що Росія погодиться з неї вийти, але теоретично це виключити не можна. Питання в тому, які пряники Трамп зможе запропонувати Путіну. Адже формальна причина, чому Росія виходить, завжди знайдеться. А якщо не вийти, то Росія принаймні може менш активно лобіювати збереження угоди.

Іран, як кажуть, на межі катастрофи: там йдуть безперервні антиурядові виступи, різко знецінилася національна валюта. Тобто план Трампа схилити іранський уряд - досить реальний. І багато в чому це залежить від того, наскільки інші країни, зокрема Росія, будуть цьому допомагати.

Повертаючись до теми України, повторюся, що Трамп визнав фактичну приналежність Криму до Росії. Формально скасувати договори, які були підписані, він не може. Але це питання, яке просто можна винести за дужки. Сполучені Штати 50 років не визнавали приєднання Прибалтики до Радянського Союзу, але це не заважало їм вести всі справи з СРСР. Я не знаю, чи проводились консульства в Вільнюсі, Ризі та Талліні, але це ж справа десята. Справа в тому, що питання Криму відходить на глибоку периферію - фактично знімається, формально залишається.

Проблема Донбасу, звичайно, більш складна, тому що там Путін щось може зробити. А проблеми Криму для Путіна просто не існує, немає предмета для торгу, оскільки для нього Крим - невід'ємна і сакральна частина Росії. Хоча Крим Росії зовсім не потрібен. Але на цьому тримається вся політична репутація Путіна. Для нього Крим - другий за важливістю пункт після Кремля.