Чи всім потрібне ЗНО? Про кріпосне право для здобувачів освіти
Міністерство освіти і науки фетишизувало й абсолютизувало ЗНО
Через карантин внаслідок пандемії коронавірусної інфекції в Україні активно обговорюється необхідність скасування обов’язкового проведення державної підсумкової атестації (ДПА) у формі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) для здобувачів повної загальної середньої освіти.
На жаль, в останні роки міністерство освіти і науки України фетишизувало й абсолютизувало прогресивні ідеї запровадження ЗНО. Передусім перетворило його з права на обов’язок. Тобто з права складати ЗНО лише вступникам у заклади вищої освіти на обов’язок усіх випускників закладів загальної середньої освіти проходити ДПА у формі ЗНО.
Одначе, як показує практика, доволі значна частина випускників українських шкіл (через брак достовірної інформації дехто емпірично доводить, що 50 %) не планують вступати і не вступають до закладів вищої освіти. До речі, повні, правдиві та коректні дані для обʼєктивних порівнянь дуже важко знайти.
Так, за даними Державної служби статистики України, в 2017 році одержали атестат про здобуття повної загальної середньої освіти 211 тисяч осіб, у 2018 році - 203 тисячі, у 2019 році - 195 тисяч.
Проте Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО) пропонує вкрай потрібні статистичні дані тільки за один рік – «Кількість осіб, що були зараховані на навчання за сертифікатами зовнішнього незалежного оцінювання випускників закладів загальної середньої освіти 2018 року».
Отож усього по Україні за цей рік вказано 185,7 тис. сертифікатів (тих, хто їх отримав, або, виходить, 91 % від усіх 203 тисячі тогорічних володарів атестатів). Серед 16,8 тисяч осіб, які мали не менше 540 балів за три необхідних предмети сертифіката, зарахували на навчання в заклади вищої освіти майже 90 %. При цьому 4% (близько 700 осіб із середнім балом 180 і вище з кожного предмета) взагалі не подали заявки на вступ. Серед 74,8 тисячі осіб, які відповідно мали не менше 450 балів (середній бал 150 і вище), зарахували 81%, а 6% (4,6 тисячі осіб) навіть не стали абітурієнтами.
Разом ідеться про дані лише щодо 91,5 тисячы осіб із порівняно високими балами. Як не дивно, про долю інших осіб, які отримали сертифікати ЗНО з нижчими балами, в зауваженій статистичній таблиці ЄДЕБО несподівана лакуна.
Цікаво, що 59 тисяч українських вступників у 2018 році рекомендували до вступу на бюджет, тобто до зарахування за адресним розміщенням державного і регіонального замовлення. Причому лише 51,2 тисячі з них, або майже 87 %, вирішили навчатися там, де їх рекомендували вчити безоплатно (за державним замовленням).
Небезпідставно виникають два логічні питання. Перше: навіщо держава витрачає великі кошти на тотальне залучення до ЗНО тих осіб, які не бажають здобувати вищу освіту? Друге: чому в Україні запровадили кріпосне право для вступників із високим балами ЗНО, яких прикріплюють державним замовленням до конкретних державних закладів вищої освіти?
Дивовижним і немислимим фактом розвитку демократії в Україні є тотальне залучення всіх випускників шкіл до складання ЗНО в тандемі з ДПА. Втім, у чинному законодавстві зазначено, що «зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки» (п. 5 ст. 17 Закону України «Про повну загальну середню освіту»), «порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки» (п. 8 ст. 12 Закону України «Про освіту»). Отже, ДПА не обов’язково за рішенням міністерства освіти і науки повинна проводитись у формі ЗНО. Як не парадоксально, ДПА може на законних підставах проводитися в різних формах. ЗНО лиш одна з них.
Крім того, ЗНО не може слугувати об’єктивним інструментом оцінювання якості освіти в навчальному закладі. Адже там, де батьки здатні щедро оплатити додаткові заняття старшокласників із репетиторами, завше будуть кращі результати.
У багатьох державних і комунальних школах стало традицією надавати своїм випускникам (наразі - одинадцятикласникам) неафішовані платні послуги з підготовки до ЗНО протягом навчального року «за інтересами» (з тих чи інших предметів). Офіційні уроки здебільшого проводяться для галочки, бо найголовніші – додаткові (платні) з тими ж учителями.
Звісно, що єдиною формою для вступу до закладів вищої освіти в Україні має бути ЗНО, проте його складання – обов’язком тільки для абітурієнтів. Тому, вочевидь, міністерству освіти і науки раціональніше скасувати для здобувачів повної загальної середньої освіти ДПА у формі ЗНО. Проте ЗНО повинно залишитися необхідною умовою вступу до закладів вищої освіти. Від самого початку запровадження воно демонструє свою ефективність з різних точок зору.
Щодо державного замовлення. Справедливим кроком стало б скасування застарілого кріпацтва при зарахуванні на навчання в заклади вищої освіти за бюджетні кошти. Ідея полягає в тому, щоби наділити здобувачів сертифікатів з високими балами правом самостійно й гнучко обирати місце навчання (незалежно від форми власності закладу вищої освіти), змінювати його в разі незгоди з якістю освітніх послуг на початку нового семестру (навчального року) протягом усього терміну навчання на бакалавраті (магістратурі). Це підсилить конкуренцію між закладами вищої освіти і стимулюватиме підвищення якості їхніх послуг.
Нині доволі дивним і невиправданим є те, що абітурієнту дозволяють подавати документи одночасно в декілька закладів вищої освіти, а потім нав’язують йому, в якій саме державній установі вчитися державним коштом. Ось чому значна частина вступників (13% у 2018 році) сприймає державне замовлення як декоративну і фіктивну опцію, прояв своєрідного «дерибану» коштів державного бюджету між певними зацікавленими гравцями і лобістами.
Образно кажучи в унісон схожим в освітній сфері твердженням, державне замовлення має ходити за вступником (студентом), а не навпаки. І не важливо якої форми власності заклад вищої освіти – державної, комунальної чи приватної. І без дискримінації та надуманих виключень.
P.S. Сьогодні, 17 червня, в Верховну Раду внесено законопроєкт, згідно з яким пропонується цьогорічних випускників звільнити від проходження ДПА. Їм надається право пройти ДПА, у тому числі у формі ЗНО, за власним бажанням. Отож наші думки вголос не даремні.