Сумні, з гірким присмаком, підсумки річниці Євромайдану
Минув майже рік з початку подій на Майдані в столиці України, що увірвались, немов буревій, в життя всієї країни і назавжди змінили світосприйняття українців.
Минув майже рік з початку подій на Майдані в столиці України, що увірвались, немов буревій, в життя всієї країни і назавжди змінили світосприйняття українців. Протести студентів проти зриву підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, силовий розгін активістів-мітингувальників загонами правоохоронних органів, майже мільйонний мирний мітинг в центрі Києва, прийняття «диктаторських» законів 16 січня 2014 року, викрадення, катування, вбивства активістів Євромайдану, «кривавий четвер» 20 лютого 2014 року навіки закарбувалися в серцях і пам’яті українців. Зі сльозами на очах та невгамовним болем в душі ми згадуємо героїв Небесної сотні, тих, хто віддав свої життя задля подолання свавілля, корупції, беззаконня, жорстокості і надмірної концентрації влади в руках Януковича та його «сім’ї».
Зі сцени Майдану лідери опозиції обіцяли людям європейське майбутнє та нове життя без корупції, свавілля чиновників та олігархів, очищення та повне перезавантаження влади. Але вже майже рік потому можна без перебільшень сказати, що ідеали Революції Гідності цинічно зраджені її ж очільниками. Лідери Майдану кинули сотні людей під кулі задля того, щоб здобути владу в країні.
Євромайдан навіки змінив українців, згуртував їх. Він став символом непокори владі, боротьби з її жорстокістю, політичною корупцією та беззаконням. Завдяки Революції Гідності повалено режим Януковича, його ганебна втеча здивувала не тільки українців, а й увесь цивілізований світ. Здавалось, що з дня трагічних подій на Майдані Україна й українці отримали ще один шанс збудувати демократичну, європейську державу.
Проте Євромайдан не змінив українську політичну еліту, очільників владних структур різного рівня. Прокручуючи, ніби кіноплівку, події цього року, на жаль, ми змушені стверджувати, що підходи до формування державної влади та здійснення владних повноважень не змінилися, корупційні схеми не тільки не знищені, а й витончено удосконалені. Закулісні політичні ігри, розкрадання державного бюджету, економічна та політична дестабілізація ситуації в Україні на фоні війни на Донбасі та фактичної втрати Кримського півострову – ось сумні реалії та, на превеликий жаль, наслідки Революції Гідності.
Події на Майдані забрали більше ста людських життів, тисячі військових та мирних жителів полягли та продовжують гинути на Сході країни, поранені, скалічені, сотні тисяч сімей залишились без домівок і захисту. Але влада, як і раніше, залишається байдужою.
За рік, після побиття студентів в центрі столиці, не встановлено жодного винного, а тому й не притягнуто до відповідальності ані тих, хто давав цей злочинний наказ, ані тих, хто його виконував. Залишається без відповіді й питання про притягнення до відповідальності суддів, котрі, ніби працівники на конвеєрі, цілодобово і без вихідних приймали рішення про засудження активістів Майдану, що суперечить не тільки нормам чинного законодавства, а й здоровому глузду. Більше того, злочинці в мантіях у своїй більшості залишились на посадах, що їх обіймали, і спокійнісінько продовжують працювати за тими самими правилами, що й за часів «правління» Януковича, заохочуючи хабарництво і корупцію.
Прийнятий Верховною Радою України у величезних потугах Закон України «Про відновлення довіри до судової влади», який вступив у силу 11 квітня 2014 року і яким припинено повноваження членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, - державних колегіальних органів, до компетенції яких належить вирішення питань щодо формування судової влади в Україні, фактично не виконується. Тривалий час всупереч згаданому нормативно-правовому акту продовжувала діяти Вища кваліфікаційна комісія суддів України, а нині функціонування цих органів з кадрових питань в системі правосуддя паралізовано, адже не сформовано їх склад. І, я глибоко переконаний у тому, що це робиться навмисне у той час, коли ці колегіальні органи потрібні країні, як кисень, саме зараз для очищення судової влади. За цими діями чи, скоріш за все, бездіяльністю стоять очільники держави та «п’ята» колона в Україні.
Вистражданий та врешті-решт прийнятий Верховною Радою України Закон «Про очищення влади», відомий в народі як закон про люстрацію, фактично не виконується. Зараз замість того, щоб забезпечити його безумовне виконання, точаться закулісні інтриги з використанням Верховного Суду України, судового органу, котрий має бути взірцем законності і справедливості, а не серцем корупції в системі судової влади!
Конституційний Суд України, більше 10 суддів якого призначені ще за часів Януковича і не були звільнені, продовжує вершити конституційне правосуддя!
Новими лідерами країни не здійснено жодної реформи судової влади при тому, що їх проведення не потребує затрат коштів із державного бюджету!
Жоден працівник міліції, що заарештовував невинних активістів, не поніс відповідальності. Цей правоохоронний орган не тільки втратив крихти довіри звичайних українців, а й до сих пір являється кублом корупціонерів, уособленням безкарності та вседозволеності. Замість того, аби очиститись і оновити свої ряди, міліція погрузла в корупційних скандалах та відвертому і знахабнілому порушенні законів.
Жоден прокурор, який підтримував обвинувачення та забезпечував протиправне рішення суду щодо учасників Євромайдану, не був покараний. Всі або майже всі колишні керівники органів прокуратури, а особливо у м. Києві, залишилися на своїх посадах. Призначені новою владою в.о. Генерального прокурора Олег Махніцький, а після нього й Віталій Ярема виявилися не тільки не спроможними покарати винних у побитті, катуванні та вбивстві учасників Революції Гідності, а й самі є фігурантами гучних корупційних скандалів. Махніцький пов'язаний з шикарним готелем Hyatt, Ярема ж «засвітився», надаючи протекцію у кар’єрному зростанні власного сина та призначенням своїм першим заступником корупціонера, про що дуже багато сказано та написано у різних ЗМІ за останні кілька місяців.
Генеральна прокуратура ще й досі не пред’явила звинувачення Портнову, синам Януковича, Азарова та Пшонки, а існуючі відкриті справи на не менш одіозних представників колишньої політичної еліти існують лише на папері! Вже не говоримо про недолугі спроби прокуратури всіляко повернути втрачені після прийняття нового Закону України «Про прокуратуру» функції щодо загального нагляду, прикриваючись захистом прав людини!
Більш того, де осідають вкрадені Януковичем і Ко мільярди, якщо до державного бюджету України не повернено жодної вкраденої копійки?!
А наскільки корумпована та продажна верхівка Прикордонної служби України, яка безперешкодно випустила Януковича і його поплічників за межі України! Тільки через хабарництво і продажність цієї структури протягом тривалого часу, ніби щурі з корабля, що потопає, тікали політики-злочинці, порушуючи законодавство України, перетинали й перетинають кордон військові й терористичні угрупування Російської Федерації! Але серйозного очищення цієї служби по вертикалі так і не відбулося!
Зокрема, парадоксально було спостерігати, як сьогодні колишні міністри-регіонали Ставницький, Присяжнюк та їм подібні, у яких знайдено королівські запаси золота, завдячуючи бездіяльності працівників органів прокуратури та прикордонників, спокійнісінько покинули територію України, залишившись непокараними.
Після Революції Гідності широкому загалу відкрилися розкіш та несмак палаців Януковича, Пшонки та інших поплічників. Славнозвісне Межигір’я перетворилося на туристичну Мекку та є втіленням, символом «епохи Януковича». Разом з тим, до цього часу так і не вирішено до кінця питання щодо повернення цього майнового комплексу до державної власності. Не відомий і статус інших маєтків та розкішного майна Януковича та його поплічників, виявлених народом.
Якби сумно це не було, але Революція Гідності винесла на політичний Олімп нових - старих політиків, а не змінила владу в цілому!
В травні цього року відбулися дострокові президентські вибори, за результатами яких перемогу отримав Петро Порошенко, успішний політик і не менш успішний бізнесмен. Вперше в історії незалежної України Президента було обрано за результатами лише одного туру виборів. Він отримав не тільки підтримку українців, а й сподівання на проведення змін та реформ, подолання економічної кризи, вирішення ситуації на Сході та повернення Криму. Однак передвиборчі обіцянки виявилися лише мильними бульбашками, майже не реалізованими в житті.
«Жити по-новому» ми так і не почали: децентралізацію державної влади не впроваджено, повне перезавантаження влади не відбулося. Всупереч передвиборним обіцянкам пана Президента, відбулися дострокові парламентські вибори за старою змішаною системою, а не, як було ним обіцяно, на суто пропорційній основі за відкритими списками, що є абсурдом в умовах війни. Приймаючи це рішення, Петро Порошенко прекрасно розумів, що в десятках мажоритарних виборчих округів не могли відбутися вибори у зв’язку з проведенням воєнних дій та окупацією Кримського півострова, а в десятках інших виборчих округів – процес обрання «слуг народу» був на межі зриву. Правди ніде діти: таких брудних, сфальсифікованих та наповнених скандалами парламентських виборів не знала ще незалежна Україна!
У передвиборчій програмі П. Порошенко також, в рамках політичних перетворень, обіцяв запропонувати обрання міських голів у два тури, з тим щоб на ці посади потрапляли невипадкові люди, а ті, які мають підтримку більшості громади. Але на сьогоднішній день з боку Президента жодного кроку в цьому напрямку так і не було зроблено. У кінцевому підсумку: не проведено реформи правоохоронних органів, не знайшли жодного втілення в житті країни, обіцянки Президента щодо встановлення незалежного правосуддя, публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів, не реформовано й систему державної служби. Крім того, Президент має сам стати прикладом для інших державних службовців — продати бізнес та не уособлювати себе олігархом при владі.
Не здійснив чи не довів до логічного завершення жодної реформи й наш Прем’єр-камікадзе Арсеній Яценюк. Неспроможність зупинити колапс економічної системи, скажені «стрибки» долара на фінансовому ринку України, подорожчання плати за комунальні послуги і продуктів харчування день у день знецінюють доходи пересічних українців, залишаючи багатьох за межею бідності. Замість рішучих кроків у подоланні кризи Прем’єр - Міністр та його підлеглі займаються «перетягуванням владної ковдри» та розподілом міністерських портфелів у майбутньому уряді.
На митниці основним джерелом доходів державних чиновників залишається контрабанда, яку «кришують» правоохоронні органи та окремі народні депутати і яка забирає десятки мільярдів доларів з бюджету України.
Подібна ситуація й у податковій!
До того ж, Революція Гідності відкрила справжню сутність депутатів та чиновників-переверетнів, які намагаючись нашвидкуруч змінити політичний колір, критикувати не так давно всемогутнього та всевладного Януковича та його режим, стали невід’ємною частиною парламенту та державних органів влади на усіх рівнях.
І найголовніше, що за останні кілька днів в засобах масової інформації з’являються багаточисельні повідомлення про брифінги, прес-конференції у різних правоохоронних органах, на яких представляється інформація про «масштабну» роботу, яку їм вдалося «виконати» по виявленню та притягненню до відповідальності осіб, винних у злочинах під час Майдану.
Блюзнірство над горем та біллю українського народу, бажання відвести увагу від реальних проблем – ось справжня мета цих інформаційних викидів! Очевидно, що теперішня влада не бажає чи не вміє брати на себе відповідальність, а лишень проповідує хронічний популізм та демагогію, ворогує не тільки ззовні, а й всередині країни!
Напевно, краще було б, аби нинішні очільники політичного Олімпу у день річниці Євромайдану вийшли до народу, низько йому вклонилися, вибачилися і пішли геть! Назавжди! І не чекали «долі» своїх попередників!