Хресний хід московської церкви: кому - санкції, кому - ігнор
Будь-яка успішна контр-акція робиться лише з чітким планом та холодною головою
Як громадянину мені гидко від обкурених ладаном недоумків, які наближаються до мого рідного міста.
Але як політтехнолог, я розумію, що найкраще їх було би просто ігнорувати, - адже подібні провокації завжди роблять не для того, щоби щось там комусь довести, а, насамперед, для себе, – для мобілізації власних прихильників – і чим більші будуть зовнішні репресії, тим більше організатори назбирають обвішаних іконами недоумків на наступну акцію.
Тому як громадянин-політтехнолог, вважаю, що стратегічно:
1) треба відділяти керівників і рядових учасників: керівникам – законні санкції, учасникам - ігнор;
2) долучення до навколо- РПЦ-ешного руху нових «активістів» з іншою позицією: чим більше розмаїтих учасників і, відповідно, їхніх рішень - тим краще;
3) десакралізація керівників в очах самих учасників (ну, враховуючи специфіку РПЦ, не думаю, що керівники «ходи» насправді святі…).