Посол США – друг чи ворог верховенства права в Україні?

Цими днями вітчизняні ЗМІ широко наводять висловлювання з інтерв’ю посла США в Україні пана Джеффрі Пайєтта журналу «Новий час», в якому наголошується, що найбільш провальними в плані реформ в Україні є все, що стосується забезпечення верховенства права і протидії корупції. З цією оцінкою неможливо не погодитись. Саме вказані паном Пайєттом виклики на сьогодні є чи не найважливішими для України, бо від вирішення цих проблем, у кінцевому підсумку, залежить все інше, включаючи успіх у нашому протистоянні Росії.

Однак, вказане висловлювання пана Пайєтта, на мою думку, цікаве зовсім іншим. А саме тим, що цими словами він, фактично, дав оцінку певним аспектам своєї власної роботи в Україні.

У цьому зв’язку хочу привернути увагу до позиції пана Пайєтта, заявленої не так давно, якихось три місяці назад. Тоді в українському суспільстві активно обговорювалося питання проведення дострокових виборів до Верховної Ради внаслідок розпаду коаліції. У цьому зв’язку він наголосив, що Україна б виграла, якби у неї впродовж року чи двох був період без нових виборів до Верховної ради, під час якого можна було б просувати вперед реформи.

Парадоксально, але у цій своїй, без сумніву, щирій пораді пан Пайєтт апелює не до закону, не до правових норм. Він апелює до вигоди та доцільності. І вигода та доцільність поставлені ним над законом. Такий підхід не має нічого спільного з верховенством права, навпаки, – він прямо суперечить їм.

Отже, виходить парадокс, з одного боку, посол США нав’язує українському суспільству кроки, які суперечать верховенству права, а з іншого, пізніше, – констатує відсутність прогресу в його розбудові у нашій країні.

Мені та й, думаю, переважаючій більшості українських громадян важко сказати, чи порада пана Пайєтта була взята до уваги нашими політиками та керівництвом держави. Однак ситуація розвивалася саме за озвученим ним сценарієм. І що ж ми маємо тепер на практиці? А ми маємо парламент, щодо легітимності якого періодично спалахують дискусії, подальшу втрату прозорості у роботі ВР (малозрозумілі тимчасові політичні альянси, підкилимні «договорняки» – все те, що є звичайнісінькою політичною корупцією ) тощо. Чи може у суспільстві зросла довіра до нашої законодавчої гілки влади? Так нижче плінтуса… Чи може мав місце різкий стрибок у реформуванні суспільного життя, чи хоча б відкриття на цьому шляху нових перспектив?  Так щось не видно …

Звичайно, пан посол тепер може сказати, «так то ж була лише порада, а рішення приймали ви, українці». Щось на кшталт того, як нам кажуть західні партнери у відповідь на дорікання, що весною 2014 р. вони нам рекомендували не нагнітати ситуацію навколо АРК… Однак, для української громадськості така позиціє є однозначно не прийнятною. Перепрошую, але за «базар» треба відповідати!

Здається свого часу Сталін казав, що соціалізм не можна побудувати «в білих рукавичках». Хибність такої політики «революційної доцільності» на сьогодні очевидна. То, мабуть, і послу США не варто торувати Україні шлях у майбутнє брудними рукавичками. Принципи є принципами. Торгівля ними заради доцільності та вигоди недопустима. І хто-хто, а посол США мав би добре розумітися на таких речах. Тим більше, що подібні політичні виверти здатні послугували сприятливим грунтом для зусиль всіх тих, хто періодично прагне посіяти зерна антиамериканізму в Європі та Україні.

P.S. Ще кілька слів, точніше, роз’яснень читачам щодо згаданих двох заяв пана Пайєтта. Та, що була  зроблена ним три місця назад, звичайно ж, є грубим втручанням у внутрішні справи України, за яке у цивілізованій країні могли б і попросити від’їхати додому (посол взявся роз’яснювати українцям, як потрібно діяти Україні в ситуації внутрішньополітичної кризи). Остання – щодо ситуації із верховенством права та боротьбою  з корупцією – таким втручанням не є. Справа в тому, що проблематика захисту прав людини, забезпечення верховенства права, боротьби з корупцією є не внутрішньою справою, зокрема, європейської країни, а її міжнародними зобов’язаннями перед своїми зарубіжними партнерами.

P.P.S. Як на мене, то кожне спілкування посла США з українською громадськістю, безпосередньо чи через ЗМІ, має починатися і закінчуватися звітом про нові кроки, вжиті Сполученими Штатами з метою забезпечення виконання своїх зобов’язань перед Україною за Будапештським меморандумом.