Риторика посла Німеччини - зневага до тисяч людських жертв з українського боку
Україна - не розмінна монета
Заява посла Німеччини в Україні - черговий приклад, коли європейські вибори змушують навіть наших союзників міняти риторику. Через вісім місяців буде вирішуватися доля чи не останнього форпосту європейського проекту - на кону не тільки посада канцлера, але вся Європа. Був і залишаюся при думці, що Ангела Меркель - найбільш проукраїнський канцлер з часів УНР, а в умовах параду популістів у світі - єдиний спосіб втримати Євросоюз від розпаду.
Але Україна - не розмінна монета. Жодні вибори на окупованих територіях в присутності російських військ неможливі. Провали наших реформ - не аргумент розкидатися територіями. Риторика посла є неприйнятною та зневажливою до тисяч людських жертв з українського боку. Водночас я вважаю, що бойкоти посольства є інфантильною та слабкою позицією. Як і в історії з Давосом, вважаю, що політики мають доносити національний інтерес на всіх зустрічах. Тому я буду брати участь у заходах з нагоди 25-річчя дипломатичних відносин України та Німеччини. В умовах, коли світові закриваються в собі, ми повинні переконувати на користь України справами, а не демаршами.
P.S. Згадані німецьким послом останні вибори в НДР у 1990 році не відповідають українським реаліям. Так, в 1990-му році радянські війська ще стояли в Німеччині, але упав берлінський мур, процес об'єднання ішов повним ходом. І у виборах на території НДР брали участь західнонімецькі партії - християнські демократи та есдеки. А єдина причина проведення виборів 1990-го року полягала в тому, що Гельмут Коль планував, що процес об'єднання займе не рік, а п'ять-десять років. Але німецьке суспільство змусило політиків прискорити об'єднання. Так само, як зараз українське суспільство має примусити наших політиків проводити справжні реформи та боротьбу з корупцією, а не їх імітацію.