Воювати будемо ще довго. Ви готові?

Уся ця хвиля із дозволами на виїзд за межі області/зміну місця проживання тощо показала одну важливу річ.

І мова не про те, що норма існує з 1992 року, і зараз один нардеп став її роздувати, а далі вже понеслось, ні.

Мова про інше.

Це велика війна.

І ми всі мусимо звикнути, що так, як було до 24.02 вже не буде.

Комфорту не буде.

Звичного життя не буде.

Буде кров, піт та багато роботи.

І рано чи пізно кожен з нас має бути готовим брати до рук зброю. Волонтер, айтішник, касир, банкір, підприємець чи таксист. Кожен.

Бо ресурси у нас не безмежні.

Наші воїни гинуть, отримують поранення. Виснажуються від постійних боїв.

І може настати момент, коли їх треба буде замінити. Твоїм сусідом, тобою, твоїм братом чи колегою по роботі.

Така реальність. Такі нові правила нашого життя.

Якщо не усвідомити цього, то життя у нас як такого не буде взагалі.

Не марнуйте зараз час. Вчіться стріляти, літати коптером, надавати меддопомогу.

Вчіться вбивати русню та виживати.

Щоб коли настане час, ви були до цього готовими.

Поки бачу, що значна частина суспільства не готова. Це може обійтись нам надто дорого. Це неприпустимо.

Тому замість відпочинку в суботу заплануйте поїздку на полігон чи в тир.

Замість прогулянки в неділю навчіться накладати турнікет.

Ці знання та навички вам знадобляться.

Ми переможемо.

Але війна торкнеться кожного.

І чим більше ми будемо готові, ти меншу ціну ми за перемогу заплатимо.

А інакше нас не буде. Буквально.

Вчіться. Вбивати. Довбану русню.