Чи й справді російський народ не хоче війни?

У світі вистачає відомих політиків, діячів культури і знаних науковців, які в один голос твердять: у війні проти України винен лише огидний убивця Путін (варіант – і його оточення), а народ російський у тому не винен, він заляканий, він одурманений, він не має об’єктивної інформації. Відтак не можна звинувачувати росіян, їх слід жаліти та співчувати їм.

Справді, є росіяни, яких звинувачувати не можна, яким слід співчувати та підтримувати їх. Передусім це ті, хто виходив на антивоєнні акції у самій РФ – скільки там було їх затримано? Здається, понад 15 тисяч? Були і ті, хто брав участь в антивоєнних акціях за кордонами Росії – загалом це мабуть ще стільки ж. Додамо ще тисячу – іншу незалежних інтелектуалів і журналістів (яким також дістається), додамо тих учасників акцій протесту, яких влада не змогла затримати… Скільки буде сумарно? Тисяч сорок? А яке у РФ населення? 145 мільйонів? Не густо… Навіть не стану підраховувати, скільки становлять ці 40 тисяч відсотків від загального числа дорослого населення Росії (хоча жертвами репресій є не лише дорослі, ними вже стало й декілька дітей-школярів). А скільки публіки в РФ радісно (чи просто слухняно) ходить на масові акції з підтримки Путіна та на честь убивства дітей України?

Власне, цього було б досить, щоб заперечити не лише абсурдну, але й морально ганебну тезу про «невинуватий російський народ» - адже в такому разі зрівнюються борці проти путінізму, які сидять за ґратами, та раби путінізму, не кажучи вже про свідомих апологетів «великого» Путіна.

А те, що такі апологети домінують у Росії, переконливо засвідчують результати кількох соціологічних опитувань. Ясна річ, у неототалітарній країні такі результати неминуче мають певні хиби, значна частина опитаних банально боїться давати правдиві відповіді щодо оцінки дій влади. Проте ці дані засвідчують певні тенденції: адже завжди в опитувальниках є варіант «не знаю», є відмова відповісти, тому можна ухилитися від як від критики, так і від підтримки влади.

Дані двох опитувань (зі зрозумілих причин не називаючи тих, хто їм проводив), проведених з інтервалом у півтора тижні з кінця лютого до середини березня, опублікувала російська редакція Радіо «Свобода». З цих даних випливає, що 71% росіян підтримує війну з Україною, відчуваючи такі позитивні емоції, як гордість, радість, повага, довіра та надія. Відповіді відрізнялися залежно від віку: респонденти, старші за 35 років, частіше висловлювали почуття гордості, поваги та надії, натомість молоді росіяни частіше висловлювали почуття розчарування, тривоги та страху. На загал, більшість росіян підтримує війну з Україною, причому друге опитування показує збільшення кількості респондентів, які підтримують «воєнну операцію» та «незалежність» т.зв. «ДНР» і «ЛНР». Водночас зріс песимізм щодо особистого фінансового стану у зв’язку з запровадженими щодо Росії країнами Заходу санкціями. А разом із тим молоді росіяни у групі 18-24 роки частіше висловлювали байдужість до того, що відбувається в Україні.

Опитування також показали, що три чверті населення Росії дізнається новини про війну з телевізора, з них 87% (і 64% усіх жителів Росії) – з державних телеканалів. Утім, наразі в Росії вже всі телеканали відображають позицію влади, відносно незалежні або закриті, або капітулювали, коли їм пригрозили закриттям. YouTube використовує 11%, Telegram – 7%. Іншими словами, складається враження, що переважне число росіян не надто рветься мати вихід на незалежні джерела інформації, щоб дізнатися правду про війну.

І при цьому більшість опитаних вважає, що Путін діє в їхніх інтересах і було б добре, якби він залишався президентом РФ якнайдовше (ця настанова найпоширеніша, ясна річ, серед телевізійної аудиторії). Більш критично ставиться до Путіна та частина користувачів Інтернету, що покладається на VPN (virtual private network, віртуальні захищені мережі поверх інших мереж із меншим рівнем довіри). Проте таких у Росії некритично мало…

А ось дані ще одного опитування, цього разі проведеного компанією Active Group з України, але з використанням технологій, які створювали у респондентів враження, що їм телефонують з РФ. В підсумку вийшло, що 75,5% опитаних росіян схвалює ідею збройного вторгнення до наступної країни і вважають, що нею має стати Польща. 41% росіян вважає, що наступними мають стати країни Балтії (можна було назвати декілька цілей). Майже стільки (39,6%) вважає, що серед наступних мають бути колишні країни-сателіти СРСР – Болгарія, Чехія, Словаччина чи Угорщина. І найцікавіше та найжахливіше: майже 75% респондентів тією чи іншою мірою допускають застосування ядерної зброї своєю державою (загалом 40,3% вважає цілком допустимою ядерну атаку). Категорично негативне ставлення до використання ядерної зброї висловили тільки 25,5% росіян.

Отож маємо те, що маємо.

…У пізні брежнєвські часи телебачення якось показало черговий ура-патріотичний (як тоді було дуже модно) концерт. Поміж інших, на ньому виконувалася пісня «Хотят ли русские войны». Ясна річ, пісня стверджувала, що не хочуть. Але партії виконавців були розкладені так, що в той час, коли соліст патетично запитував, «хотят ли русские войны?», хор на задньому плані повторював «хотят, хотят, хотят»… Не знаю, чи це хтось зробив навмисно, чи «художня правда» вийшла випадково, але враження від того епізоду було сильним. От і зараз це згадалося мені зовсім не випадково: адже саме хор, який повторює «хотят, хотят, хотят», і висловлює настрої більшої частини росіян, і ті західні діячі, які розказують, що винен у всьому тільки Путін, а весь російський народ ні в чому не винен, видають бажане за дійсне. А це в нинішній ситуації дуже небезпечно, а на додачу ще й аморально, бо зрівнює тих нечисленних сміливців, хто в РФ виходить на вулиці з акціями протесту проти війни, з абсолютною більшістю населення, яке цю війну – включно з застосуванням ядерної зброї та нападом на країни-члени НАТО – щиросердо підтримує і готовий іти за «великим Путіним» хоч у пекло.