Трагедія в Кемерові та «велика Росія»: влада, народ і громадяни
Незалежний російський сайт «Грани.Ру» (в силу цієї незалежності вже кілька років як заборонений і заблокований у РФ) дав, мабуть, найоб’єктивніше описання мітингів пам’яті загиблих під час пожежі у кемеровському ТРЦ «Зимова вишня»
Так, у Москві на неузгоджений з владою мітинг пам’яті 27 березня на Пушкінську площу вийшло, як з гордістю повідомив кореспондент «Граней», кілька тисяч осіб. У числі плакатів, з якими вийшли учасники акції, були й політичні: «Змінюваність = осудність», «Корупція вбиває», «Країна у вогні», «Вимагаємо справжнього розслідування» тощо. Крім того, маніфестанти скандували: «Путіна у відставку!». Водночас мерія Москви спробувала перехопити ініціативу, зібравши того ж вечора мітинг пам’яті на Манежній площі. Але туди з’явилися лише кілька сотень людей; на місці їм видавалися квіти, свічки та іграшки…
У Санкт-Петербурзі на Марсовому полі теж зібралися громадяни (число не вказане, які скандували: «Тулєєва у відставку!». Поліцейські спробували розігнати учасників акції, проте вони не підкорялися; й о диво – поліція пішла геть. Акції ввечері у вівторок пройшли й у ряді інших міст Росії, в тому числі Казані, Чебоксарах, Іжевську, Владикавказі, Махачкалі.
А вранці того ж 27 березня так само неузгоджений мітинг пройшов у самому Кемерові. Близько 5 тисяч людей, які зібралися в центрі міста, домагалися відставки губернатора області Амана Тулєєва. Крім того, вони наполягали на опублікуванні правдивої інформації про кількість загиблих під час пожежі і на проведенні неупередженого розслідування за фактом лиха. Учасники мітингу вимагали, щоб до них вийшов Володимир Путін, який прибув в місто; однак ані Путін, ані Тулєєв перед маніфестантами не з’явились.
Описане «Гранями» - це портрет нинішньої Росії. Не лише влади, а й народу. Вдумайтесь: по всій величезній РФ на неузгоджені з владою публічні акції (а узгодження, тобто дозволу вимагають російські закони) 27 березня вийшло ненабагато більше, ніж 10 тисяч людей. Ті, хто вийшов – це справді вільні громадяни, які мають честь і совість. Припустимо, ще стільки ж (чи навіть декілька разів по стільки ж) у силу різних причин (хвороби, зайнятість на роботі, якісь інші нагальні речі) не змогли вийти. Вийде близько ста тисяч осіб. Добре, є ще маленькі міста та містечка, є села, є акції, про які невідомо «Граням». Але все одно виходить, що на всю Росію – десь близько мільйона громадян. А всі інші – це вірнопіддані холопи «Сталіна і Гітлера в одному флаконі» (краще, ніж Борис Соколов, «вождя» РФ не охарактеризуєш…).
Ба, навіть ті, хто вийшов на організований мерією Москви мітинг пам’яті – теж нормальні люди. Можливо, їм не вистачає сміливості йти проти влади, можливо, вони досі не позбулися ілюзій, але їхній учинок – це моральний вчинок. Утім, на всю Москву таких, виявляється, лише кілька сотень. Добре, додамо тих, хто не зміг з об’єктивних причин прийти, - кілька тисяч…
А російське населення, між тим, в більшості своїй вважає себе правовірними християнами та не менш правовірними мусульманами, а дехто ще і юдеями. Невже перебування у радіусі дії Кремлівських башт («От Москвы до самых до окраин…») перетворює людей на таких собі біороботів, здатних жити лише «за свистком» начальства? Що ж, брати Стругацькі, написавши якраз півстоліття тому «Залюднений острів», де змалювали тоталітаризм, який керував масовою свідомістю і підсвідомістю за допомогою дистанційного програмування своїх підданих, що перебували у зоні дії спеціальних башт, укотре виявилися пророками. Втім, чому це «пророками»? Вони просто як непересічні мислителі добре розуміли, в якому напрямі за певних обставин може (і схильна!) еволюціонувати Росія.
Та годі. Україна – не Росія. Чим далі, тим більше це стає зрозумілим. У мас-медіа вже детально розписали, чому те, що сталося в місті Кемерово (не сама пожежа, а реакція на її виникнення з боку як простих громадян, так і влади), неможливе у нас. Це не тому, що чиновники та можновладці в Україні куди більш моральні та відповідальні; ні, головне – це існування громадянського суспільства, певного числа незалежних мас-медіа, реальних (хоча і нерідко дещо спотворених) виборчих механізмів і мільйонів вільних громадян. А ще є сотні тисяч колишніх фронтовиків, здатних на вчинки. Й українські Церкви, які навчають милосердю, а не обожнюванню «великого Пу»…
А от урок з події у Кемерові та реакції російського суспільства на трагедію, як на мене, має полягати не тільки в тому, щоб іще ретельніше контролювати владу та бізнес (зверніть увагу на масові рейди українських журналістів і громадських активістів по торговельно-розважальних і просто торговельних центрах країни – чи є щось подібне у Росії і чи взагалі воно там можливе?), не тільки бути готовими до того, що пожежі такого ґатунку в Україні цілком здатна вчинити російська агентура, а й завжди пам’ятати, поруч з якою країною і яким народом ми живемо. Так, сусідів не обирають – але від них за потреби відгороджуються міцним муром і заздалегідь готують надійні засоби захисту. Особливо від тих, хто живе в зоні вкрай небезпечного для людської психіки випромінювання Кремлівських башт.