Автобуси в обмін на Бандеру: новий рівень польсько-українських суперечок
Вулиця Бандери виявилася важливішою за допомогу Україні
Вінниця попросила у польского міста Кєльце 15 списаних автобусів, бо блекаути, і з тролейбусами сутужно. Кєльце спочатку погодилося, але потім взнало, що у Вінниці є вулиця Бандери, і зажадало її перейменувати для отримання допомоги. Ну бо типу «Бандера відповідальний за жертви Волині». Ясно, що Вінниця відмовилася.
Іронія в тому, що в Кєльце у 1946 році відбувся єврейський погром. Поляки убили 42 євреїв, хоча німецька окупація давно закінчилася, і жодної боївки УПА поруч не було. Якби я хотів ескалації у польсько-українських відносинах, рекомендував би Вінниці на один день назвати вулицю на честь жертв кєлецького погрому.
Однак я щиро вважаю, що напівігнор польських історичних заяв з боку української влади – оптимальна стратегія на цьому етапі. Не приставати на вимоги щось перейменувати та не робити гучні заяви у відповідь – це правильний шлях. Принаймні наразі.
Скажу як військовий максимально прямо і цинічно. Жодні польско-українські дебати на історичні теми не мають сенсу, доки ми не виграємо цю війну або РФ не вторгнеться в Польщу. До цього – це просто марнування часу.
Ми маємо якомога інтенсивніше розбудовувати співпрацю в економічній сфері та бути якомога глухішими до істеричних заяв в історичній сфері. За розсипане зерно має бути негайна жорстка відповідь. За стрясання повітря – знизування плечима.