План Д10: як назавжди перемогти Росію

Майже всім вже зрозуміло, що нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію.

Чимало моїх колег та інших публічних інтелектуалів уже висловлювалися на цю тему. Запропоную і я своє бачення перемоги – погоджуючись або сперечаючись із своїми попередниками. Так, більшість пунктів цього плану сьогодні видаються утопічними. Але як закликали нас паризькі студенти 55 років тому: «Будьте реалістами – вимагайте неможливого»!

Тут ми не обговорюємо питання, як саме буде досягнута остаточна воєнно-політична перемога. Здається самоочевидним, що українські танки не ввійдуть до Москви (принаймні, поки існуватиме єдина Росія). У нас просто немає сил для повноцінної окупації, та й Захід явно не збирається підтримувати Київ на цьому шляху. А от в рамках міжнародного мандата ООН чи на запрошення Великого князівства Новомосковського – можливо. Але прогнозувати таке сьогодні – доволі складно.

Однак у будь-якому разі уже зараз потрібно мати план на перший час після того, як ця перемога буде здобута

Бо просто повернути військо до українських казарм, залишивши Росію напризволяще – майже гарантовано отримати спробу реваншу з її боку уже за 15-20 років. Єдиний шанс – це повномасштабне переоблаштування колишньої Російської Федерації на нових засадах і перетворення її на нормальну демократичну державу.

Як же цього досягти?

1. Деімперіалізація

Перший пункт мого плану – деімперіалізація. На початку йдеться про беззастережне виведення російських військ з усіх окупованих територій поза її міжнародно-визнаними кордонами. Це стосується не лише України (з Донбасом і Кримом, очевидно), але й Абхазії та Південної Осетії, Придністров’я, Сирії, а також Нагірного Карабаху. Чи будуть до цих територій введені міжнародні контингенти, чи сили «офіційних господарів» – питання другорядне. Найголовніше – Росія має бути позбавлена усіх своїх завоювань.

На другому етапі передбачається виведення з усіх країн світу як російських «приватних» найманців, так і «державних» миротворців чи прикордонників. Що «вагнерівці» в Африці, що регулярні підрозділи, скажімо, в Таджикистані мають повернутися додому.

Росія втратила моральне право втручатися у справи інших навіть з метою допомоги – занадто серйозні наслідки у цього втручання

Ну і до обговорення – це повернення Південних Курил Японії, повернення Естонії та Латвії анексованих у 1944-1945 рр. прикордонних території та скасування прав Росії на експлуатацію Шпіцбергену.

2. Демілітаризація

Другий етап плану – це позбавлення Росії можливості реваншу, тобто демілітаризація. Тут можливі два варіанти. У «лайт-версії» передбачається видача Росією усієї стратегічної зброї (наземних балістичних та крилатих ракет з радіусом дії понад 100 км, бомбардувальників та літаків-ракетоносців, атомних підводних човнів, авіаносців та ракетних крейсерів), а також окремих видів наземної техніки, зокрема реактивних вогнеметів типу «Солнцепек». Запроваджується заборона на виготовлення чи закупівлю подібної зброї в майбутньому.

У «хард-версії» до цього додається встановлення уздовж західного кордону 100-кілометрової демілітаризованої та безпольотної зони із забороною перебування там регулярних армійських підрозділів і будівництва укріплень. Дозволяється лише діяльність прикордонників та Росгвардії без важкої техніки.

3. Денуклеаризація

Третім пунктом, нерозривно пов’язаним із попереднім, є денуклеаризація. В рамках демілітаризації йдеться про видачу Росією усіх ядерних боєприпасів та матеріалів, зокрема з дослідницьких установ. Також накладається заборона на виготовлення чи закупівлю ядерної зброї в майбутньому.

Однак може статися, що цього буде не досить – Іран та Північна Корея використовують «мирні» АЕС для розробки озброєнь. Якщо Росія піде цим шляхом, то знадобиться введення на її АЕС міжнародних керуючих органів та міжнародної охорони. Самі ж АЕС та електрика з них залишаються власністю Росії.

4. Децентралізація

Ну і нарешті фінальним пунктом з першочергових є децентралізація. Тут також можливі два варіанти. Як мінімум, знадобиться переписування Конституції та окремих законів задля повернення до реального федералізму: мають з’явитися повністю виборні глави суб’єктів федерації, представники регіонів у сенаті, мери міст тощо. Практика призначень «згори» на ці посади має бути заборонена. Ну і до Конституції має повернутися дозвіл суб’єктам на вихід з федерації.

Також під міжнародним наглядом має відбутися перегляд волюнтаристських радянських адміністративних кордонів на користь неросійських народів, а у спірних районах мусять пройти плебісцити. Так, райони Ідель-Уралу знову мають отримати прямий кордон із Казахстаном.

Однак можливий інший шлях, якого на Заході бояться найбільше – повний розпад Росії

І тут єдиним способом убезпечитися від громадянської війни та масового кровопролиття є контроль над цим процесом. Для цього мають бути скасовані Конституція та Федеративний договір з одночасним укладенням нових. У кожному суб’єкті має відбутися голосування за приєднання до нової федерації.

Слід подумати про завчасне створення міжнародної комісії для розгляду долі регіонів, які не увійдуть до складу оновленої Росії – чи вони увійдуть до іншої, своєї власної федерації з сусідами, отримають незалежність чи приєднаються до сусідніх держав. Ну і так само важливо бути готовим до перегляду їхніх кордонів.

5. Депутінізація

Далі переходимо до другої частини, присвяченої внутрішнім перетворенням в новій Росії з метою унеможливлення в ній навіть думки про реванш. Тож п’ятий пункт – це депутінізація. Під нею я розумію проведення міжнародного трибуналу над воєнними злочинцями з керівництва Росії на чолі з власне Владіміром Путіним та люстрацію провідних чиновників режиму з різних інституцій – від Міноборони до ЦВК. Сюди ж входить заборона партії «Единая Россия» та люстрація її функціонерів.

Далі обов’язково має статися ліквідація станового хребта режиму – вертикалі ФСБ, створення нових спецслужб під демократичним контролем та 100% люстрація чекістів. І вишенькою на тортику – передача будівлі на Луб’янці на інші цілі (ідеально – музей).

Наостанок має бути накладена заборона на будь-які прояви культу особистості Путіна в публічному просторі (як на Гітлера в Німеччині). Більше жодних футболок та кружок!

6. Денацифікація

Наступним невід’ємним кроком є шостий пункт – денацифікація. Якщо в Німеччині був заборонений власне нацизм, то в Росії це має статися із «Русским миром». Передбачається проведення міжнародного трибуналу з оголошенням ідеології «Русского мира» злочинною. Після цього накладається заборона на демонстрацію символіки та публічне виправдання російської агресії.

Необхідно також вилучення з бібліотек «русскомирной» літератури та люстрація абсолютної більшості штатних ідеологів та пропагандистів Кремля, а також керівників ботоферм. І обов’язково фінальний символічний удар – переведення органів влади геть з Кремля та перетворення його на музей тоталітаризму.

7. Декомунізація

Сьомий пункт – декомунізація – не потребує особливих пояснень. Йдеться про проведення тотальної «вуличної» декомунізації за українським зразком, відкриття архівів радянської доби, підтримку мережі музеїв жертв радянських репресій, перегляд шкільних та університетських навчальних програм. І обов’язково – публічне поховання Леніна за містом та перепоховання там само політиків з кремлівської стіни.

8. Деклерикалізація

Російська православна церква, на жаль, настільки зрослася зі злочинним режимом, що вимагає свого власного восьмого пункту – деклерикалізації. Передбачається позбавлення РПЦ привілеїв фактично державної релігії в Росії, запровадження її повноцінного оподаткування, аудит економічної діяльності ієрархів. Ну і слід контролювати дотримання норми про відділення школи від церкви.

9. Декарбонізація

Теперішню агресію уможливили доходи Кремля від нафти та газу. В майбутньому вони мають бути поставлені на службу добра. Цьому присвячений дев’ятий пункт – декарбонізація. Йдеться про передачу Фонду національного добробуту, наповнюваного з нафтових доходів, під міжнародне управління з метою усування корупції, а потім – про законодавче спрямування нафтових доходів на репарації постраждалим країнам, компаніям та приватним особам. Заодно й викиди в атмосферу можна знизити.

10. Демократизація

Ну й останній десятий пункт немовби підбиває підсумки усіх попередніх та відкриває новій Росії шлях у майбутнє – демократизація. Передбачається розробка нового виборчого законодавства, запровадження демократичного механізму голосування, а потім і власне проведення чесних виборів спочатку на регіональному, потім на федеральному рівні.

Усе. Після цього Росія перетворюється на нормальну країну і більше не несе загрози сусідам.

Бо російсько-українські війни триватимуть доти, доки або Україна не перестане бути незалежною, або Росія – імперією.

Виконання плану Д10 – єдиний шанс на мир для України, Європи та решти світу.