Як живе валютний ринок в умовах війни

Про те, що відбувається зараз на валютному ринку і чи надовго ринкова температура протримається на рівні 36,6 грн за долар?

По-перше, хочу привітати громадян України з тим, що нарешті наша економіка подала не просто ознаки життя, а й показала здатність боротись з шоком від війни. А відбулось наступне. Завдяки ЗСУ звільнені Київський та Чернігівський осередки, перестали масово обстрілювати Харків, а з великих міст під окупацією залишається лише Херсон.

Життя повернулось у міста, а разом зі звичайним життям повернувся і більш менш звичний спосіб та манера споживання, в якій завжди була висока частка імпорту

Нагадаю, що більшість імпорту, окрім критичного, сьогодні зупинена, але тишком нишком на полицях українських магазинів якимось чином опиняються віскі, джин, пиво та цукерки закордонного виробництва, датовані березнем-квітнем 2022 року.

Станом на 16:23 20 травня 2022 року у магазинах побутової техніки було представлено 93 моделі пральних машинок, 1496 ноутбуків, 110 холодильників 2022 року випуску і т.д. Тобто попит від населення, яке повертається до життя та звичайної манери споживання, починає задовольнятись за рахунок звичайної контрабанди або сіреньких схем ввезення, де для безготівкових розрахунків немає місця, а тому гроші йдуть не через банки, а через готівковий ринок. От вам і перша причина курсового сплеску.

Друга причина – технічна, оскільки навіть той законослухняний бізнес, який ввозив все згідно із законом, стоїть перед вибором: або спостерігати як тіньовий та сірий бізнес займає його частку ринку, або ліпити свої схеми. Більшість хоче заробляти і приєднується до «родини контрабандистів та схемників», але ж наявної готівкової валюти для всіх не вистачає, так само як і безготівкової валюти на бізнес-рахунках за межами України, тому і зростає курс.

Третя причина – це саме фіксація курсу і поява двох курсів та двох паралельних ринків. До війни в Україні курсоутворення відбувалось на міжбанку, а готівковий ринок як за обсягами, так і за трендами був вимушений копіювати тенденції міжбанківського ринку. В поточній аномальній ситуації ми бачимо, що готівковий ринок відмежувався від міжбанку і обслуговує процес споживання імпорту.

Тож виникає питання: а чи не варто переходити до довоєнного формату роботи?

Але при такому переході курсу 32,0 для платіжних карт біженців та для критичного імпорту, в т.ч. того, який завзять для ЗСУ, може і не бути.

Тож монетарна влада стоїть перед обранням між соціально-безпековою функцією і поверненням до ринкових засад курсоутворення. Отже виникає питання: що робити далі? Коли в Україні йде війна, то сценаріїв розвитку подій, так само як і рецептів подолання труднощів є безліч. Але точно Вам скажу, що ховати гривню зарано.

На мою особисту приватну думку, монетарній владі взагалі рано думати про відходження від соціально-безпекової функції.

Війна не закінчилась і тому гасло «все для фронту, все для жінок і дітей, які переховуються за кордоном» не втрачає актуальності. ЗСУ для монетарної влади – це не тільки безпека і оборона, але й гарант географічної недоторканості зони обігу української гривні.

Щодо біженців, то більшість з них без діла не сидять і віддячать батьківщині переказами, або (при поверненні) ввезенням готівкової валюти в Україну

Для того щоб увімкнути класичну прив’язку міжбанківського ринку до готівкового ринку НБУ варто дочекатись або прогресу з розблокування наших портів, або надходження макродопомоги, грантової допомоги та репарацій за рахунок активів РФ. Якщо перше – це більше питання до ЗСУ, то друге є цілком прогнозованим: анонс макродопомоги від ЄС в розмірі 9 млрд євро, допомога від США в сумі 40 млрд доларів, допомога від МВФ, – частина цих коштів осяде в золото-валютних резервах НБУ.

Зовсім інша справа, що прихід цих коштів затримується. Наприклад, законопроект по репараціям за рахунок російських активів 6390 завис в Сенаті США, та передбачає арешт на користь України 132 млрд доларів США. Європейська Комісія (ЄК) ще тільки обговорює методи, за якими заморожені в ЄС активи в обсязі до 300 млрд євро підуть на відновлення України. З ЄК сьогодні чути навіть голоси, що гроші виділять в обмін на реформи в Україні, але мова йде не про репарації за рахунок РФ, а про добровільні пожертвування країн-членів ЄС.

Тож заморожені 300 млрд євро в ЄС так чи інакше дістануться Україні, оскільки це компенсація за вже нанесені збитки. Питання тільки в тому, чи відбудеться це швидко за прикладом американського законопроекту 6390, чи розтягнеться на кілька років через судову систему.

Для тих хто ставиться до обіцянок західних партнерів дуже скептично, наведу лише один приклад. Від початку війни НБУ витратив на «інтервенції» приблизно 2,0 млрд євро, за рахунок чого йому вдавалось втримувати курс. Нагадаю, що тільки макродопомога від ЄС, яка вже анонсована (це без врахування репарацій та інших виплат) складе 9 млрд євро. Тож, на мою думку, варто трохи зачекати.

Курс зараз розхитують ті, хто на імпорті робить бізнес

Тому по-перше, я б радив зважити на їх об’єктивні потреби.

Наприклад, виявилось, що обмеження розрахунків для IT-галузі через кризу з чипами тривалістю 90 діб неприйнятні, часто вони потребують 270 діб. Отже, щоб не штовхати їх до чорних або сірих схем – варто подовжити тривалість розрахунків.

По-друге, готівковий ринок може сам врегульовувати курс. Врешті решт, купувати телевізори, пральні машинки та іншу побутову техніку за курсом 40 буде значно менше бажаючих, тож попит з боку бізнесу схлине.

По-третє, якщо вже так кортить урівняти курси в банках, міжнародних платіжних системах і на Житньому ринку у Києві, то НБУ через банки може зробити «готівкову ін’єкцію» (інтервенцію). Думаю, що 0,5-1,0 млрд доларів цілком би вистачило, щоб збити курс продажу до 30-32,0, але я б цього не робив зараз, оскільки такими кроками ми стимулюємо сірі схеми ввезення та контрабанду.

А поки що слід пам’ятати, що зняття обмеження у розмірі 10% від офіційного курсу з продажу банками готівки та при списанні коштів з гривневих карт при розрахунку за кордоном – це і є перший крок від фіксованого курсу.

Пожвавлення, що відбулось на валютному ринку, вказує на відновлення ділової активності, а загальна сума допомоги та репарацій для України в десятки разів перевищує історичний максимум золотовалютних резервів, які коли-небудь мала Україна за час своєї незалежності.