Майбутнє розсипається на порох: Путін втрачає контроль над Росією
Основною проблемою для Путіна і Кремля будуть не президентські вибори в 2018 році, а період після них
Вже багато розмов ходить про те, що президентська адміністрація і прокремлівські аналітики ніяк не можуть впоратися з основною ідеєю путінської президентської кампанії, яка, звичайно ж, йде. Офіційно вона не оголошена і повинна початися, згідно із заявою голови ЦВК Елли Памфілової, в грудні 2017 року. Але кампанія йде. Путін їздить по регіонах, особливо тих, де не вирішені проблеми, які нестійкі. Тобто він якимось чином намагається компенсувати відсутність зв'язку між суспільством та Кремлем. Але, звичайно ж, як завжди в передвиборчих кампаніях, мова йде про те, яка ідея нового президентства, яка ідея нового відтворення путінської влади.
І ми знаємо, що кілька людей, які відповідали за концепцію президентської кампанії, були змушені піти від цієї відповідальної ролі - зараз цим займається Сергій Кирієнко, заступник керівника президентської адміністрації.
Але сам намір побудувати нову президентську кампанію Путіна на ідеї майбутнього - сумнівний. Воно саме вже розсипається на порох. Тому що основна консолідація російського суспільства Кремлем і легітимація кремлівської влади, самого Путіна вже давно, протягом останніх років, здійснюється через відмову від бачення майбутнього й повернення до минулого, до селективної, вибіркової історії. Якщо Кремль будував консолідацію на основі звернення до минулого, як раптом з минулого перекинути місток у це майбутнє, і яким майбутнє буде для Росії?
Тому є маса проблем. І навряд чи Кирієнко з ними впорається. Для того, щоб мати образ майбутнього, потрібно мати образ принаймні якогось оновлення, потрібно дати населенню надію, потрібно дати місію політичному класу.
А зараз у нас, так би мовити, основне завдання Путіна - це відтворення статус-кво. Статус-кво не може мати майбутнього. Ось в цьому основна проблема! Політичні технології в Кремлі непогані: тобто технологи, які можуть консолідувати [суспільство] на основі міфів, пригнічення, комплексів. Але майбутнє не можна будувати через комплекси, вразливість, приниження та міфологію сили. Тому сама ідея в країні, в якій еліта заперечує майбутнє і хоче зберегти себе через минуле, неможлива для здійснення.
Тому, в кінцевому підсумку, не зумівши запропонувати Росії нове майбутнє, я думаю, Кремль піде найпростішим шляхом, яким йшли інші популістські режими в стадії згасання. З вже вичерпаних фінансових ресурсів будуть давати подачки, насамперед своїй традиційній [електоральній] базі - бюджетникам, тобто пенсіонерам, вчителям, лікарям і представникам силових структур. А також спробують створити враження: краще мати те, що маємо; давайте продовжимо цю погоду, нехай вона і неприємна! Краще, ніж щось, що може нам загрожувати. Як колись фільми [Альфреда] Хічкока будувалися на ідеї саспенсу, загрози чогось незрозумілого, жахливого, хаотичного, апокаліптичного. Ось на цьому і буде будуватися кампанія.
У будь-якому випадку, є можливість і навіть гарантія переобрання Путіна – через низку факторів. І в силу того, що дійсно населення деморалізоване; і в силу того, що воно ще не усвідомило можливість, особистість системної альтернативи; і в силу того, що населення боїться погіршення; і в силу того, що у влади є потенціал, так би мовити, роздачі «хабарів» і збереження ситуативної стабільності. І в силу того, що у влади є дуже розумний, випробуваний механізм маніпулювання результатами виборів.
Але, з іншого боку, зараз липень 2017 року. Ситуація у Росії - як на Сонці: коли час від часу можуть спалахувати протуберанці різної сили. Ми знаємо, що щось відбувається під товщею Землі, але що відбувається, і коли відбудеться викид ось цього газу - незрозуміло. Тому говорити категорично про те, що станеться в січні, лютому, березні 2018 року, - дуже складно. Ми екстраполюємо нинішні настрої на весну 2018 року.
У Путіна є шанс для переобрання. Але основною проблемою для Путіна - і він це розуміє, розуміє еліта, розуміють всі сили, включені в політичний процес - основною проблемою для Кремля і країни будуть не вибори 2018 року, а те, що піде за ними. Як зберегти стабільність потім, не маючи бачення, не маючи майбутнього, не маючи фінансових ресурсів і, по суті справи, не маючи контролю за керуванням у країні.