Контрнаступ. Головна подія вересня

Наприкінці серпня, описуючи свої очікування на вересень, я написав, що буде «битва за надію».

За моїми уявленнями, у вересні мало вирішитися, чи збережеться надія на прорив на південній ділянці фронту.

У самому вересні прориву не відбулося. Тут потрібно обмовитися, що слово «прорив» в описі подій на Токмацькому напрямку часто використовується, але це не той прорив, після якого вороги дезорієнтовано тікають, а наша кавалерія з шашками наголо рветься в тили противника.

У нас під «проривом» розуміється захід на так звану «першу лінію Суровикіна», яка являє собою смугу з протитанковими ровами, бетонними пірамідками і траншеями для піхоти.

Біля Вербового ЗСУ подолали ці самі рови, пірамідки і місцями траншеї. Після чого прогризання оборони рашистів продовжилося.

І це найголовніша подія вересня, яка продовжує наші надії на жовтень.

Потрібно сказати, що вже ніхто не робить загадкові обличчя під час обговорення, який напрямок наступу основний. Основний – Токмацький напрямок. Наступ на Старомлинівському напрямку і просування на південному фланзі Бахмута – допоміжні, покликані стягнути до себе частину сил противника.

Попереду жовтень. Завдяки вересневим діям ЗСУ ми продовжимо сподіватися, що прогризання російської оборони як мінімум не зупиниться, а як максимум знайде в цій обороні слабке місце. Що російські резерви виснажаться. Що промислові темпи знищення російської техніки, складів і штабів принесуть свої плоди.

Я не знаю, чи справдяться ці надії. Я вірю в це, тому що вірити в ЗСУ – правильно.