Донбасс. My Love

Так чи інакше наші герої скоро визволять Донбас. І зразу ж після цього постане питання - що зі всім цим робити.

Є кілька думок щодо програми-мінімум і програми-максимум.

Програма-мінімум: кожному, хто скаже, що потрібно почути Донбас, зразу бити в нюх.

Програма-максимум (вона ж і оптимум). Пропаганда Русского мира і російського імперіалізму офіційно проголошується людиноненависницькою ідеологією нарівні з нацизмом і сталінізмом і забороняється законом на території України. Як така, практична реалізація котрої веде до людських жертв і порушення територіальної цілісності України.

Після того наступає щастя. Кожного Колю Левченка, який починає розводитися про слов'янське братство на виборах, мало того, що з виборів знімають, то ще й тягнуть до кутузки. Те ж саме з усіма політичними крилами ополчення ЛНР та ДНР, які обов'язково виникнуть і балотуватимуться до Верховної Ради та місцевих рад.

Місцевим ментам пропонується альтернатива: або садити Колю Левченка до кутузки, або сідати самому.

Місцева влада (райдержадміністрації) і місцеві менти організуються з батальйонів "Донбас", "Дніпро", "Азов" та інших.

Плюс до програми мінімум. Кожному, хто скаже, що Донбас - це його земля на тій підставі, що він останні тридцять років там пив шмурдяк, лазив по копанках і тирив металолом, бити в нюх.

Донбас - земля всіх, хто окропив його своєю кров'ю.

Донбас, хай і такою страшною ціною, став Україною.

А Україна, ну ви самі все розумієте.