Путін зазнає військових невдач

У Сирії розбився російський винищувач Су-30СМ
Фото: EPA/UPG

Про військові невдачі Путіна в Сирії та поразку в Україні

Здається, вже школярі знають, що для того, щоб підтримувати знаходження у владі путінського ОЗУ, Путіну і його ОЗУ необхідна війна. Вона необхідна для відчуття зовнішнього ворога, щоб населення змогло об'єднатися навколо вождя, і для всіх інших подібних трюків, які витворяє путінська пропаганда в своїх засобах масової агітації.

Путіну як диктатору і бандиту необхідні які-небудь перемоги – політичні, геополітичні, військові... Коли Путін зазнав нищівної поразки зі своїми фашистськими гаслами і промовами про «Новоросію», коли відхопив Крим, як валізу без ручки, без сухопутного коридору через Маріуполь, коли санкції, міжнародний тиск і опір української армії зупинили Путіна на Сході України, то план «Новоросія» за образом і подобою гітлерівських планів провалився.

А пахан не може програвати. Тому для того, щоб відволікти увагу населення від повної поразки в Україні йому довелося замутити іншу війну – в Сирії. Він думав, що буде там господарем становища – як в 2013-му, якщо я не помиляюся, році, коли президент (Барак) Обама необачно прокреслив якусь «червону лінію» для (Башара) Асада. Ця лінія була застосуванням хімічної зброї, і Асад її вкотре перетнув. Америка під керівництвом Обами нічого не зробила, і Обама почав втрачати обличчя. І Путін ніби врятував обличчя Обами якоюсь операцією з хімічною зброєю, вчергове уявивши себе володарем світу.

Із тим же самим відчуттям він вліз у Сирію в 2015 році й там витворяє те, що витворяє, вже не перший рік. І все пішло якось не так: виявилося, що там є коаліція, яку очолюють США і яка складається з декількох десятків країн, і ще одна, яка очолюється Саудівською Аравією і знаходиться в союзі з першою. Виявилося, що там багато чого є…

Ці бандити в Кремлі навіть порівняно з радянською владою не мають більше експертної думки, фахівців, які є експертами. Справжні експерти не хочуть співпрацювати з путінським ОЗУ. Без них Путін вліз ще й у Сирію. Звичайно, ця історія дуже відрізняється від історії з Україною, але все-таки вона чимось схожа. І якщо псевдоекспертами на початку агресії проти України були такі шарлатани, як Сергій Глазьєв, і такі головорізи, як Гіркін-Стрєлков, то в Сирії, я впевнений, у них був приблизно той же рівень «експертизи». Її плоди пожинаються весь цей час. І навіть, можна сказати, за наростаючою.

Ми тільки можемо спостерігати це і говорити: «Більше пекла!», «Путіне, запалюй!», «Чим гірше, тим краще», «Швидше почнемо – швидше кінчимо».