Як україномовному Павлику знайти школу у столиці України?

Знайшли чудову спортивну школу для молодшого сина. Вирушили на пробне заняття. Школа ще зі сходів зустрічає україномовними вказівниками, в холі цікавими стендами з інформацією про тренерів та вихованців, ідеальною чистотою та зручними умовами для очікування. Цікавлюся якою мовою заняття, відповідають, що треба про це спитати у тренера. Тренер з футболу привітний, українською володіє не гірше професора Гриценка, але попереджає, що якщо хтось прийде окрім нас, то він не зможе проводити заняття українською! 

Таки до нас приєднались ще два хлопчики, ніби російськомовні, і заняття проводили російською, іноді перекладаючи для нашого Павла. Оскільки тренери професіонали, мовою володіють бездоганно, вирішив звернутися до менеджменту: чи це політика закладу, власників, адже, на перший погляд, простір створений україномовним.

Чому українська за замовчуванням програє? Так, за замовчуванням, бо цікавлюся, чи надходять прохання викладати російською, виявляється що ні, а звертаються лише за українською. Але один з десяти. Бо, мовляв, всі й так розуміють і не скаржаться. Правда, каже тоді: «А якщо почнуть просити російською?» Відповідаю: «А що, коли йтимуть до комунального садка і школи, теж будуть просити?». Чи, боронь Боже, ще й на допомогу кликатимуть кого у разі «прітєснєнія».

Залишили заклад так і не уклавши договір, вже телефоном ми запропонували доплачувати за викладання всій групі українською. Менеджер каже, що повідомить про нашу ініціативу власникам, хоча постійні заняття у них і так проводяться українською, а лише пробне - російською.

Що ж заважає українцям, молодим і грамотним киянам розмовляти українською, вміють же?

Чому малюків, котрі ходять до українських садочків та підуть до українських шкіл потрібно калічити, адже вище не даремно було сказано  «нібито російськомовних», не російська то була...

P.S. То ж поки ми у роздумах, прошу порадити школу з футболу для дошкільнят, де не потрібно цікавитися мовою навчання у столиці України!