Наші військові сприйняли результати екзіт-полу як перемогу. Виборчу

Подзвонив друг. Із Луганщини. Макс серед мобілізованих. Там із 26 березня.

Удома на нього чекають жінка і дитина. Результати екзит-полу в його батальйоні сприйняли як чи не головнішу новину свого життя: невже справді перший і єдиний тур?! Для них вибори були віхою. Вони вірять, що завтрашній день буде іншим. Мирним. І завтра про них ТАМ пам'ятатимуть.

Усі хочуть додому. Усі хочуть бути живими... (Врізалося в мозок позавчорашнє: «Сергію, ми в оточенні. Боюся, додому не повернуся. Нікому з домашніх не кажи». У слухавці чую постріли...)

Макс телефонує не часто. Не скаржиться, не говіркий. Лише розпитує — коли мир. Він подзвонив чи не одразу після оголошення екзит-полу: а чи правдивий результат, а чи збігатиметься з екзит-полом підрахунок ЦВК?! Наші вірять в перемогу. Радіють малій перемозі. Виборчій. Для них вибори — це кінець війни...

PS. Чого справді нашим не вистачає — так це бронежилетів. Новому президентові час захистити тих, хто захищає нас.