Наступ на Маріуполь

Українська військова розвідка та група «Інформаційний спротив» підтверджують факт окупації бойовиками трьох сіл на Донеччині в так званій «зоні Комінтерново». Водночас, за повідомленнями ІС, до самого Комінтернового ввійшов підрозділ армії РФ. Цілком зрозуміло, що стратегічна ціль «повзучої» окупації – Маріуполь, перші міські забудови якого знаходяться на відстані 7 км від нещодавно окупованої зони.

Як стверджують фахівці, російсько-терористичні війська нарощують сили на зайнятих позиціях та інтенсивно будують військово-інженерні споруди, одним словом, окопуються. А це значить, що вказані дії – далеко не провокація і не відволікаючий маневр, як схильні трактувати останні події представники прес-центру АТО і Генштабу. Загалом сьогодні ситуація нагадує початок хвилі традиційної зимової ескалації конфлікту, адже цього разу домовленість в рамках контактної групи припинити вогонь з 23 грудня не виконувалася ані хвилини. Тривожність сигналу полягає в тому, що Мінськ перетворився на пусту формальність і більше не впливає на реальний перебіг подій.

Зважаючи на загострення на лінії зіткнення, найбільш імовірними видаються два сценарії розвитку подій.

Перший: Мінські домовленості стали для Росії занадто невигідними і дорогими (враховуючи продовження санкцій ЄС і нові обмеження США), тому конфлікт необхідно загострити знову, аби схилити Україну і її союзників до нових і більш вигідних Москві переговорів. Крім того, останнім часом стало очевидно, що євроінтеграційні процеси в Україні стають все більш незворотними (успіхи у впровадженні безвізового режиму, зона вільної торгівлі з ЄС), а так як конструктивних засобів перешкоджання цим процесам РФ не має, то залишається лише шлях військової дестабілізації. Цей варіант передбачає відновлення активної фази бойових дій на Донбасі, зокрема безпосередні бої за Маріуполь. Але подібний розвиток подій можливий лише в тому випадку, якщо Кремль вирішив піти у ва-банк.

Другий: Росія все ж планує реінтегрувати окупований Донбас до складу України на вигідних їй умовах, і зараз намагається «по-тихому» розширити «ЛНР/ДНР» настільки, наскільки це можливо, аби майбутня територія з особливим статусом була максимально велика і наближена до стратегічно важливих українських міст. Заміна керівництва псевдореспублік з військових ватажків-мародерів на господарників засвідчує, що на практиці Кремль веде політику подвійної інтеграції Донбасу. З одного боку, росіяни повністю залучають свої кадрові ресурси на управлінські посади в «ДНР/ЛНР», запроваджують тут свої порядки і правила, а з іншої сторони, намагаються заштовхнути вже абсолютно «свій» регіон назад до України, який буде в її складі чужорідним тілом, що не піддається «переплавці» на київський лад.

Який би варіант не був більш реалістичним, нам треба негайно реагувати на окупацію Комінтернового. Не можна допускати втілення ні першого, ні другого сценарію. Мова не йде про те, що слід негайно вибити бойовиків і російських солдат із зайнятих населених пунктів, що може спровокувати нову велику війну. Бити у дзвони треба, насамперед, дипломатичною зброєю на міжнародній арені. Керівництво держави має висунути як Росії, так і західним партнерам своєрідний ультиматум: Україна не здійснюватиме подальших кроків у реалізації Мінських домовленостей доти, доки терористи не звільнять «сіру зону» поблизу Маріуполя. Якщо цього не відбудеться, на Москву чекає новий тиск міжнародної спільноти, якщо території звільнять, то ми повернемося до статус-кво без зайвої крові.