Законопроєкту про дезінформацію: Зеленський іде шляхом Путіна?

Публічне обговорення законопроєкту про дезінформацію, підготовленого міністерством культури, свідчить про повне його неприйняття журналістською спільнотою. Ініціативи команди Володимира Зеленського загрожують не тільки ЗМІ, а й в цілому свободі слова в країні. В умовах існування «ручних» і корумпованих судів в Україні виникла загроза запровадження тотальної цензури  і поділу журналістів на своїх та чужих. Очевидно, у Зеленського, який отримав за рік практично всю владу в країні, залишилася ще одна не взята «висота» - ЗМІ.

Взаємна нелюбов

Відносини Володимира Зеленського з мас-медіа не склалися від самого початку. Під час президентської кампанії художній керівник студії «Квартал-95» всіляко уникав журналістів та ігнорував передвиборні дебати, надаючи перевагу активній діяльності у соцмережах і появі на телеканалі «1+1» олігарха Ігоря Коломойського. Дещо пізніше, вже після перемоги на виборах, від імені команди президента Зеленського глава його канцелярії Андрій Богдан взагалі заявив: для спілкування з народом їм не потрібні журналісти. Мовляв, медіа - це зайва ланка при новій владі.

Ця бравада президентських соратників дуже швидко змінилася бажанням взяти під контроль медіа-ресурси. Так-так, саме ті самі ЗМІ, які команда Зеленського ще півроку тому навіть не помічала. У відповідь на здивування журналістів щодо того, що президент відмовляється з ними спілкуватися, незмінно звучало: «Та хто ви взагалі такі? Що ви можете сказати людині, яка має підтримку 73 відсотків голосів виборців?» Звучало практично до того часу, поки нинішня політична команда - президент, парламентська більшість і уряд - не стали мало не щодня здійснювати прокол за проколом. Природно, представники ЗеКоманди відразу стали головними «героями» українських ЗМІ.

Щонайпізніше у цей момент президентській команді варто було б зупинитися і подумати про те, як складаються взаємини з журналістами. Але німб з «73 відсотків», як і раніше, заважав владі об'єктивно сприймати реальність, і вона крок за кроком продовжувала набивати комунікаційні шишки. Не допоміг навіть багатогодинний марафон-спілкування Зеленського з журналістами. Відсутність чесного діалогу з представниками преси і гордовите ставлення прессекретарки Зеленського до журналістів загнало владу в глухий кут у відносинах із засобами масової інформації. Комунікаційні провали команда Зеленського вирішила компенсувати зміною законодавства для ЗМІ, яке може завести ще далі не тільки президента і його соратників, а й всю країну.

Уповноважений цензор, «правильні» і «неправильні» журналісти

Як кажуть ініціатори нового закону про дезінформацію, розробленого міністерством культури і поданого на розгляд громадськості, приводом для його появи стала російська агресія і необхідність захистити український інформаційний простір від ворожих фейків. Про те, що українське правове поле цілком дозволяє робити це і зараз, ініціатори закону промовчали. І не дивно. Адже мета законопроєкту інша - максимально зосередити в своїх руках важелі впливу на українські ЗМІ та журналістів. У цьому переконана більшість представників мас-медіа.

На думку авторів антифейкового закону, за медіа-простором стежитиме уповноважений з інформації, призначений урядом. Саме він повинен буде виявляти дезінформацію в ЗМІ і вимагати її спростування, у тому числі через суд, запитувати дані про власників не тільки медіа-видань, а й, наприклад, анонімних телеграм-каналів, блокувати веб-сторінки і месенджери, які поширюють фейки. Глава мінкульту запевняє: все це робитиметься винятково за законом та за участю суду. Залучення судів в нинішній ситуації турбує особливо. Українські суди, як і раніше, залежать від влади і грошей. І це викликає великий сумнів у тому, що вони встануть на захист інтересів ЗМІ.

Не менш феєричні нововведення очікують і журналістів. Закон передбачає появу в країні Асоціації професійних журналістів - без жодного натяку на профспілки. Представники цього об'єднання матимуть низку привілеїв: єдину прескарту, акредитацію в усі органи влади, спеціальну процедуру слідства у відкритих щодо них кримінальних провадженнях, право на 36-денну відпустку за рахунок роботодавця і навіть похорон за його ж рахунок у разі загибелі під час виконання службових обов'язків. Якщо журналіст не буде «сертифікований» асоціацією, акредитації в офіс президента або уряд йому не отримати. Іншими словами, визначати, хто в Україні є журналістом, а хто - ні, буде не читач і роботодавець, а Асоціація професійних журналістів. На питання - з якого дива, чіткої відповіді поки що ніхто не дав.

Зеленський іде шляхом Путіна?

Відповідно до законопроєкту мінкульту, будь-який факт може бути визначений як дезінформація. Це право належатиме уповноваженому з питань інформації. Поширення фейків за умови добровільного спростування, починаючи від третього порушення впродовж одного року, може каратися штрафом у розмірі 1000 мінімальних зарплат (4,7 мільйона гривень) за кожен випадок порушення. При цьому відмова від добровільного спростування потягне за собою накладення штрафу у 2000 мінімальних зарплат (9,4 мільйона гривень) за кожен випадок. Визначено і випадки тюремного ув'язнення від 2 до 7 років - за фінансування дезінформації, створення «ботоферм» або спеціально створених фейковий акаунтів.

Усе це в підсумку може призвести до закриття всіх ЗМІ, неугодних команді Зеленського, і до тотального контролю за всіма, хто поширює будь-яку інформацію. Хтось може сказати, що такі страхи безпідставні. Я переконаний, що про щось подібне говорили і в 2000-х роках, коли такі процеси відбувалися в Росії. Команда Зеленського, схоже, вирішила піти тим самим шляхом. Однак, на відміну від РФ, українське суспільство пережило два Майдани і війну на Сході. Так що навряд чи хтось дозволить Володимиру Зеленському так просто розтоптати право говорити й бути почутими, відвойоване кров'ю й сотнями смертей. І нинішній президент України повинен це розуміти. У нього ще є час - законопроєкт про дезінформацію повинні внести на розгляд Верховної Ради в березні.