Чому не можна реформувати нинішню українську армію
Поховайте мерця, а не намагайтеся його реанімувати
Є така думка серед професійних українських військових на високих посадах, що не треба нас повчати, краще допоможіть грошіма. А так ми самі з вусами, і з радянських традицій багато правильного було, все НАТО тремтіло.
Мій аргумент такий - якщо б воно було правильним і життєвим, воно би не вмерло і не зруйнувало ся. Поховайте мерця, а не намагайтеся його реанімувати. Хибними були самі етичні і моральні засади того війська, які повною мірою успадковані нинішнім українським.
Російський мат як норма культури, зневага до особистої гідності підлеглих, ставлення до людей як до матеріалу і функції, а не як до повноправних громадян, тремтіння перед начальством і хизування владою перед підлеглими, коливання в слід за «лінією партії і правітєльства», «є дві точки зору - моя і неправильна», «ініціатива гвалтує в неприродний спосіб ініціатора», «людей ще мобілізуємо, а за залізо платити треба». Саме такою є традиція і культура нинішнього українського війська, успадкована від радянщини, і чим вищий рівень, тим більше її носіїв.
Перевага американської і ізраїльської армій саме в традиції і культурі суспільства і війська, яка проявляється безпосередньо у війську в етиці і моралі. Технологічна перевага вже похідна від них.
Це одна з причин, чому я не бачу можливостей ефективного реформування нинішнього українського війська. Треба просто будувати поруч з ним нове військо, «полки нового строю», на інших засадах, і етичних, і технологічних. І я точно знаю, що не лише солдати, багато з офіцерів і сержантів, навіть деякі генерали нинішньої української армії з радістю і ентузіазмом підуть до полків нового строю. Тому що їм нинішні порядки в печінках сидять так само, як мені.