Про донецького губернатора. Чи варто братися до влади, коли не можеш її здійснювати?
Сьогоднішній ранковий виступ Павла Жебрівського на «Стратегії мовлення для Донбасу» зміг мене розбудити після безсонної ночі в потягу
Сьогоднішній ранковий виступ Павла Жебрівського на «Стратегії мовлення для Донбасу» зміг мене розбудити після безсонної ночі в потягу. Голова Донецької ОВЦА, пожалівся мовникам, що мовляв приходять в гості журналісти та активісти. Задають питання «чому Ви не звільняєте з посад директорів шкіл, які організовували референдум?» Більше того, запитують про колабораціоністських мерів та їх покарання. Як виявилося, пан Жебрівський переконаний, що замінювати директорів - зрадників України немає на кого! Тобто він натякає, що з усіх педагогічних колективів Донеччини немає достойних кандидатур?
Щодо мерів посібників російських окупантів, пан Жебрівський сміливо повідомив з міною проповідника присутнім, що треба частіше дивитися до дзеркала й «дати можливість людям виправитися». Після феномену мера-сєпара Дружківки Валєри Гнатенка (який вже почав наступ на українських активістів), така промова симптоматична.
Голова пожалівся, що медіа надто багато звертають уваги на проблеми, натомість пан Жебрівський переконаний, що треба більше позитиву, натякаючи, що солодкий елей має литися більше з місцевого радіо, телебачення та друкованих медіа. Враховуючи надмірну дратівливість у відповідь на критику дій Голови Донецької ОВЦА, навряд чи критика в принципі є аж так поширеною.
Ну що ж, Донеччина. Ми маємо керівників, які фактично заявляють нам, що реванш спільників російських окупантів стався на звільненій території області. Кадрова політика й надалі буде виглядати як втримання політичних банкрутів при посадах, коштом всього українського народу.
Чи варто братися до влади, коли не можеш її здійснювати? Чи варто надсилати сюди парашутистів, які не можуть ефективно працювати з громадянським суспільством?
Источник: Facebook