Бубенчик і ритуальні танці
Про «справу Бубенчика» можна багато чого сказати. Але як зупинитись на тому, чого не можна не сказати?
По реакції на вибір «запобіжного заходу» для людини, яка чотири роки тому, на останньому рубіжу, врятувала нашу перемогу, можна зі стовідсотковою точністю робити висновок про те, чим для тебе був і залишається Майдан – революцією, відчайдушним поривом народу до власного і кращого, чи «бєспорядками», через які ми нині маємо те, що маємо.
Революція – це особливе слово і про це варто нагадувати тим, хто щоразу, промовляє його ротом, не відчуваючи і не думаючи про те, що, передусім, революція – це злам старого укладу. А Бубенчика– якраз і намагаються судити, спираючись на закон, який діяв ТОДІ, до ТОГО. У цьому основне, а не у розборках навколо «амністії ім. Турчинова» - була вона «нікчемною», чи не була.
З ритуальними танцями навколо «законності» у нас взагалі ключова проблема. Та в таких умовах, за такого бек-граунду, вона не права наші захищає, а передусім, гарантує недоторканість «своїх» і заради саме цього – всі ці «танці». А Бубенчик – він лише для нас свій.