«Дешева» телекатастрофа новорічної ночі

Тут всі ображаються, чого це в Новорічну ніч такий був телеефір вбогий? Як чого? Бо грошей на кращий нема! Хоча вони, звісно, є, але бережуть їх для виборів, піару, агітації та поширення чорнухи про конкурентів, а на просто якісний контент для лохів, який же лох буде витрачатися?

Звідси і всі ці «капусники» з графоманськими сценаріями ледве не на всіх українських каналах. Скільки не чіпляй ведучим ватяні бороди, скільки не запрошуй одноманітних навіть у своїй «святковій веселості» гостей – це не заміняє гумору, яскравості, доброти, щирості, відчуття міри і смаку - таланту, одним словом. Визнаю, я далеко не на всі наші телеканали зміг зазирнути, нехай колеги вкажуть мені на помилку, якщо десь дивом проскочило щось пристойне. Але як на мене, тенденція проявилася настільки потужно, що всі ці гіпотетичні виключення з правила не мають жодного значення. Стосується це всіх - і «патріотів», і «прислужників Кремля», і «мидаємолишеінформаторів». І вата нафталінова на якомусь там Інтері, всі ці «повалій-лораки» - з тіє ж опери, бо задешево зроблено, «і так сойдьот». Ми ж народу «про мир» - текстом відкритим, а про «равную вину сторон» - в підтексті, і при чому тут додаткові витрати на те, щоб для Новорічної ночі щось новеньке придумати-зняти?

Апофеозом цієї «прагматичної телеполітики», на мій погляд, став 5-тий канал. Тут його дехто ледве не світлою плямою називає на тлі суцільного «святкового мороку». А все за те, що 5-ий, одразу після курантів Михайловського, в автоматичному режимі і без жодної політики довго-предовго транслював запис берлінського концерту Стінга.

Стінг, звісно, це Стінг, а на такому тлі, то й взагалі слів не знайти, щоб висловити вдячність замордованого телеглядача. Але зверніть увагу: запис йшов без жодного додаткового слова, без підводок, навіть словесні вставки музиканта перед виконанням композиції ніхто і не подумав перекласти, чи хоча б субтитрувати українською. Таке враження, що ефір на 5-тому повністю забезпечували комп’ютери, яким платити не треба. Дешево! 

От чесно, висловлювати «внадцяте» свою занепокоєність чи навіть обурення станом українського телеефіру в такі дні, коли він не займається окучуванням електорату, не залишилося жодного бажання. Ми не «будемо надіятися», бо сподіватися уже нема на що – стільки вже про це сказано... 

Хоча, ні, сподіватися можна на те, що українська публіка знайде собі, нарешті, інші розваги для новорічної ночі. Зрозуміло, що це може обійтися дорожче, ніж просто клацати роздратовано пультом з поза миски з олів’є… Але ж ми не такі жлоби, співвітчизники!