Імпічмент політичному трупу Трампу? Добре, але мало

А хіба 2020-й закінчився? Ви це помітили? Принаймні, у стрічці новин на це нічого не вказує. Один штурм Капітолію у Вашингтоні чого вартий? Плюс реакція світу – цивілізованого і не дуже – на таку непересічність. А пандемічні будні, де уже давно не відрізниш правду від фейку? А ще авіатроща на наступний день після річниці минулорічної. І в Україні – скандал з «блатною вакцинацією», прости Господи, «еліти»... Що ще буде? Яка ще фантасмагорія на нас чекає чи, може, уже демонструється з «різдвяною скидкою»?

Тим часом, Трамп і у вигляді політичного трупа працює на Росію. Принаймні, у Кремлі у такий спосіб тушку 45-го президента США явно використовують. Дивіться, мовляв, на руїни вашої хваленої електоральної демократії. А у нас, зауважте, нічого такого нема – і бути не може!  Дехто й в Україні уже «підсюсюкнув»: демократія ваша хвалена, мовляв,  протекла і тоне. Ну, то все новини та інтонації на внутрішній ринок Росії і, на жаль, ще досі наш.

А насправді американська демократія продемонструвала себе у всій своїй реальній красі та силі. А хіба ж ні? Це без жодної іронії. У 2016-му вона, через електоральну систему, заіржавлену від поваги до традиції, прийняла катастрофічний вибір меншості. І стоїчно терпіла його протягом чотирьох років, бо усунути президента-руйнівника шляхом імпічменту не вдалося. А в 2020-2021-му демократія важко, але впевнено викашлює Трампа, мов хворобу. І викашляє, не сумнівайтеся. Політичний труп Трампа ще й в імпічмент відправити хочуть за тиждень до інавгурації 46-го президента США Джо Байдена. Навіщо? З міркувань безпеки: мовляв, мало що іще накоїть у Білому домі цей персонаж із затьмареним розумом? Логічно. Через нестримне бажання помсти групи американських політиків на чолі зі спікером нижньої палати Ненсі Пелосі? Можна зрозуміти. Втім, основне – поставити жирну крапку в цій історії, законодавчо підтвердити, що то був пропущений генетичний збій в системі демократії, коли президентом наддержави було обрано людину очевидно непридатну для цієї ролі.

Все так. Але що далі?

Кажуть, хоч Трампа й посунуть, але трампізм залишиться живий. Але то не так, бо лише вслухайтесь в ці слова. Трампізм  – це звучить ніби якась ідеологія, або й наука, а їїнемає й не може бути в принципі.Не «ізм», - а «оз», або «іт»!  Є трампоз, або трампіт - важка хвороба, яка вразила майже половину Америки і з нею, ще належить боротися. І зараз ключове питання не в тому, щоби позбутися  її зовсім, як середньовічної чуми, а, принаймні, гарантувати її подальше непоширення.

Але.  Аби одужали хворі, треба, щоби підлікувалися здорові. Бо це вони допустили таке у США і продовжують допускати подібне в усьому світі. Сучасну демократію треба лікувати. Інакше – катастрофа. Трампоз у кожній країні має свою назву, але схожу природу – і він швидко поширюється світом. От і Україну він накрив у 2019-му.

Але неправі й ті, хто верещить, мовляв, демократія уже програла. Дурниці! Демократія, повторюю, спрацювала, як машина. І на жаль, вона може тепер почати сама себе нищити, як при ковіді надто потужна імунна реакція - цитокоїновий шторм – нищить людський організм.

Світ після ковіду стане іншим – це уже очевидно. Стане іншою економіка. Он, у Південно-Східній Азії уже оформився один з полюсів світового бізнесу по-новому - зона вільної торгівлі, на чолі з Китаєм, де сконцентровано 43% світового ВВП.  А ще – можна не сумніватися - будуть переглянуті, якщо не відкинуті поточні внутрішньополітичні стратегії країн, передусім, Європи.

Після Трампа іншою має стати і демократія. Власне, це і є головний виклик і для адміністрації Байдена, і для інших націй, які прагнуть осучаснення, адаптації  демократії, як політики суспільного успіху і здорового глузду.