Нас врятує не ООН, не НАТО – Україну спасе її народ
«ООН структура, яка давно зазнала переродження і нині лікування її уже неможливе»
«Нєкто» Гуттеріш приїхав до Путіна на китайський «Клуб друзів миру» і скуштував під камери коровай, не виключено, випечений з краденого українського хліба. На Саміт миру, який пройшов у червні у Швейцарії він особисте запрошення не прийняв, а до військового злочинця Путіна приїхав. Гуттеріш – колишній лідер португальських соціалістів і нинішній генсек ООН, тобто уся ця ганьба щось символізує. Що саме? Нічого нового, про все це говорилося неодноразово, але схоже, тут можна говорити про підсумкову крапку.
По-перше, ООН структура, яка давно зазнала переродження і нині лікування її уже неможливе. Це ж не лише про Україну, про знущання у Радбезі окупанта Небензі не лише з міжнародного права, але й з людини, як біологічного виду. А згадаймо, як співробітники ООН (не одиниці, а сотні!) у Газі брали активну участь у геноциді 7 жовтня 2023 року? А оонівські «миротворці», які прикривають біля своїх постів людожерів «Хезболли» від ударів ізраїльтян, які намагаються очистити південний Ліван від цієї напасті? ООН – капут. Схоже, це стає одним з ключових гасел сучасності.
По-друге. Поняття «мораль» остаточно залишило сферу міжнародної політики. Воно там взагалі-то від найдавніших часів нечастий гість, але після жахів Другої світової війни був недовгий (максимум 20 років), коли про це можна було говорити без гіркої іронії. Потім наївні люди жили спогадами і надіями.
Тепер їм не залишилося місця: за один стіл з нелюдом Путіним, по якому плаче нюрнберзька шибениця, не гидують сідати не лише Гуттеріш, а й лідери держав, які представляють половину людства і третину світової економіки. Це треба прийняти як даність – і діяти відповідно.
По-третє. Зброя тотального нищення перестала бути запобіжником проти глобального конфлікту і кінця людської цивілізації. Вона перетворилася на інструмент забезпечення вседозволеності для таких монстрів, як Росія і КНДР: вони можуть чинити, що завгодно, а відповісти їм адекватно – зась.
Згадаймо тільки оту замішану на страху і ревнощах істерику щодо більш ніж гіпотетичних розмов щодо обманутої Будапештським «меморандумом» України, яка могла б повернути собі ядерну зброю. Вихід з цієї абсолютної несправедливості є лише один: людству треба винайти новітню антизброю, яка нікому не загрожуватиме смертю, але буде здатна будь-яку ядерну потугу помножити на нуль.
Що й казати, нашим дипломатам не позаздриш, вони перетворилися на «асенізаторів 21 століття». Але тут ради немає: Треба. І ще. Нас врятує не ООН, не НАТО. Україну спасе її народ – українська політична нація. Протягом десяти років вона робила це не раз. Спасе і нині, і надалі спасатиме.