Женевські маневри. Без емоцій, але з відчуттям

Женевських маневрів так довго і напружено всі чекали, що тепер, коли вони закінчилися цілком прогнозованими, при тому, що достеменно не відомими результатами, українські мережі накрила потужна хвиля емоцій з розгромною перевагою зради. Нетипова ситуація: на ранок 17-го відповідних постів безліч, класичних коментарів – майже нема.

1. По Україні з умовно конкретного з-за лаштунків просочився хіба що обережний пасаж путінського Козака. Інтерфакс: «Відповідаючи на запитання журналістів, чи задоволений він підсумками переговорів (…) по тематиці України, Козак заявив: «Здається, так. Є надія». Вона є у випадку, якщо «США зможуть вплинути на позицію Києва». Так, за цим може критися, все що завгодно, але воно точно остаточно не сформульовано. А щодо «позиції Києва», то на неї уже впливали і ще цілком можуть вплинути ті, хто вважає Київ своєю столицею – активні громадяни, тобто.

2. Щодо «чергових» згадок про вирішальну роль «Мінська». А чого ви чекали? – хочеться спитати тих, кого цей загальник розгнівав або деморалізував. Про це давно говорили і досі говорять всі, включно з Порошенком. А на те, що в такому вигляді ці домовленості треба було виконувати тоді, коли вони були підписані, а тепер – вони підлягають перегляду – першою ще в Парижі, в грудні 2019-го, прозоро натякнула Ангела Меркель – видатна «путінферштейєр» сучасності. Тобто знову – від нас залежить – за майже сім років, які минули від вересня 2014-го дуже багато змінилося, і це має бути враховане.

3. «Нічого не сказано про ПП2», «Проігнороване питання дестабілізації в Чорноморському регіоні», «А де же про продовження і посилення санкцій?»… Звідки ви знаєте, що про все це не йшлося? Є один промовистий факт: переговорили тривали на півтори години менше запланованого. Так не буває, коли сторони досягають згоди по такому комплексу гострих питань. Подробиці проявляться – через день, тиждень, місяць.

4. Байден, а не Путін видатний майстер політичного дзюдо. Це коли супротивника провокують на атаку – і він сам себе знищує за рахунок власної ваги та інерції. Є відчуття, що тут відбувається щось схоже.

5. Ще про відчуття. Байден втомився – це було видно. Аномально напружений тиждень – переговори в Лондоні, саміт G7, саміт НАТО, саміт з ЄС, Пу, нарешті… Таке навантаження витримати 78-річні людині? Може, чогось не прорахували у Вашингтоні. Важенна втома президента США особливо була помітна під час його пресконференції. Можливо, саме цим був спровокований обвал песимізму в українській Мережі, про який йшлося вище.

6. Ми, звісно, Бажаємо Джо Байдену відновитися якнайшвидше. Але вдома він отримає гарантовано обвал жорсткої критики, на яку доведеться відповідати. Тоді багато що проясниться. А взагалі ця ситуація – знову показала: внутрішню кризу у США досі не подолано і це дуже тривожно. Демократичний світ – це не красиві слова – чекає від свого лідера появи нових людей та проривних ідей.

7. Як виявилося, по-справжньому, 21 століття ще не починалося. Пора…