Нацбанк у відчаї. Долар буде рости

З подивом прочитав повідомлення, що «на міжбанку закінчився долар».

Той факт, що закінчився долар, пов'язаний, передусім, з тим, що всі суб’єкти, які виходили на ринок продажу валюти, кому була потрібна гривня замість долару (це могли бути ті ж експортери), перестали чомусь ту валюту продавати. І поставки валюти в Україну уповільнилися. Що собі там думає Національний банк – я не знаю. Але якщо б він спокійно себе почував, знає, що може задовольнити попит, який існує сьогодні, він мав би вийти і погасити це. Та, звісно, якщо він не упевнений в цьому, він змушений вичікувати.

Та якщо котирування на міжбанку, дійсно, 8,14 – Україна має дуже серйозний сигнал. Це показник того, що у нас можуть бути проблеми. Або реально в Україну стало поступати значно менше валюти, або навіть якщо вона і поступає, то її власники не хочу її позбуватися в очікуванні девальвації.

Як наслідок – безумовно, буде подорожання долару.

Тут не треба далеко ходити. Достатньо буде лише згадати той безпрецедентний крок, на який пішов Нацбанк, і на який ніколи б не пішла жодна інша держава – допустити готівкову валюту в Україну без підтверджувальних документів щодо того, що вона пройшла процедуру в банках щодо визначення чистоти джерел походження документу, що валюта була знята з іноземного банку (коли іноземець може завозити її сюди в необмеженій кількості).

Це крок відчаю.

Вони готові запустити будь-яку валюту.

З іншого боку, якщо у деяких банках підскакують відсоткові ставки по депозитам по гривні на 2-3 місяці до 28 і більше, це говорить про те, що з гривневою ліквідністю є проблеми, і банки, якщо й мають валюту, зовсім не хочуть її зараз викидати для того, щоб купити гривню.

Це, безумовно, сумний факт, який демонструє елементи дестабілізації нашого валютного ринку.

Зважаючи також на інформацію, що дехто зараз скаржиться на те, що отримуючи гроші через державний банк, отримую новенькі купюри, все-таки не можна стверджувати, що пішов друк грошей. Те, що поки що Національний банк максимально утримує контроль над монетарними складовими – є факт. Коли він зупинить це робити – я не знаю.

Перед Нацбанком взагалі-то стоїть завдання, яке не можна розв’язати. З одного боку, йому потрібно давати людям гроші, щоб реалізовувати соціальні проекти, оцю абсолютно помилкову стратегію утримання курсу інфляції, за що вони уперлися, і оці два роки тримаються. А з іншого боку, ці ж гроші майже одразу тікають у валюту, бо їм не довіряють. І курс приймати стає просто неможливим. Вони загнали себе у кут.

Це є результат стратегічної помилки – не можна управляти економічними процесами, керуючись короткостроковими виборчими завданнями. Потім доводиться пожинати плоди своєї помилкової стратегії.